Щоденник однієї зради

В останні роки діяльності експедиції в руїнах були знайдені залишки масштабної фрески оповідального характеру. Польові квіти, скелі, морські хвилі, орнаментальні розети бачило й неозброєне око, але як хаос елементів, які потрібно було зняти та надіслати в лабораторію для подальшої реставрації до цілої картини. Ця знахідка справді увінчувала завершення експедиції, яка принесла чимало результатів, адже кожна знайдена фреска кікладського періоду була віхою в науці. Власник маєтку, в якому вона була, певно, вирізнявся поміж острів’ян силою та авторитетом. Можливо, вони натрапили на громадську споруду. У будь-якому разі, наявність такого об’єкта свідчило про розшарування в місцевій спільноті. Потроху збурення через скандал з перелюбом і брудну білизну подружнього життя вляглося й забулося. Дукареліс знову віднайшов самоповагу, а з цим і місцеві також почали відчувати повагу до персони такого масштабу. Вішальник в останній момент отримав помилування. Зрештою, саме він прославив їхній забутий острів і привабив до нього натовпи туристів. Незабаром мали розпочатися й інші археологічні експедиції на Егейські острови. Чіткість роботи на розкопках, надзвичайні знахідки, ґрунтовне висвітлення в низці наукових статей висунули його в першу лаву археологів світового значення. Його ім’я навіки залишиться викарбуване на скрижалях науки. Уже не лишалося жодного сумніву, що темні сили не здатні завадити його університетській кар’єрі. Він схиляв голову для увінчання лавровим вінком перемоги, відчуваючи, що його земне життя замале для того, щоб умістити в себе все раювання душі.

48

У низці цих, залитих лагідним світлом, днів, на другу осінь після розкопок в Куфонисі стався й один прикрий епізод. Ректор запросив його до свого кабінету. До його рук потрапила анонімка. У листі докладно розповідалося про його зв’язок з Антигоною. До нього, звісно, ходили різні чутки, у коридорах університету можна було почути перешіптування щодо «цього скандалу». Звістки про нього перетнули Егейське море зі швидкістю світла й дісталися до Атен, випередивши самого Дукареліса. Ректор махнув листом, наче робив випад зі шпагою, і кинув його перед Дукарелісом. У його дружини був інший почерк. Та й Марія Дукарелі ніколи не вдалася б до такого, тим паче не ховалася б за анонімністю. Скоріш за все, лист написав Макіс, але наразі це не мало жодного значення. Ректор запитав, чи звинувачення відповідають дійсності?

— Так, це — правда! — без зупинки, холодно відповів Дукареліс.

Ректор зняв окуляри, поклав перед собою, відкинувся на спинку крісла й почав замислено, наче вивчаючи, дивитися на нього. Погляд був стомлений, наче погаслий.

— Пане Дукарелісе, ви знаєте, як я вас ціную. Але зрозумійте, що справа набуває серйозного характеру. Його обличчя потемнішало, наче на нього набігла готова пролитися дощем хмара. Дукареліс навіть глянув угору, там нічого не було; просто химерна витівка розуму.

Він почувався учнем, що отримав прочухана від учителя. Таке вже було. У школі він переписав у зошит олівцем текст, по якому завтра мала бути контрольна з перевірки орфографії, і потім витер його стирачкою. На уроці з усіх сил він затуляв зошит, щоб не побачив учитель, який прогулювався між партами. Але той побачив. Висмикнув його зошит, підніс ближче до своїх окулярів зі значним мінусом, роздивляючись сторінку. Потім підняв його з місця, відвів до свого столу, наказав витягнути вперед руки й перед усім класом шмагав по пальцях указкою. Кожне хльоскання пронизало завмерлий клас. Йому було боляче, сльози котилися з очей, та він мовчав. Тіло почало тремтіти від беззвучних ридань. Він рахував удари: один, два, три... усе чекаючи, що цей буде останній. Останнім був сьомий. Потім учитель дав йому такий потиличник, що він відлетів до перших парт.

«Негідник!» — не вгамовувався він, і з його рота летіли бризки, щедро орошаючи відкриті книги учнів. Дочекавшись, коли покараний повернеться на своє місце, він ткнув у його бік пальцем і, витримавши паузу, сказав, дивлячись в очі: «Мене від тебе нудить, як від блювотиння!» Потім одразу пролунала патріотична проповідь про роль школи, правильне виховання, православ’я, принципи та цінності Батьківщини, які «треба вберегти від облудної зарази комунізму, червоного звіра, для якого немає нічого святого!»

«Треба вирвати з корінням — повчав він школярів, — будяки марксистсько-ленінської ідеології, які отруюють грецьке суспільство. І ось, подивіться, наочний приклад їхнього впливу».

По поверненні додому він спробував заховатися від матері. Лише ввечері крізь зуби від побажав їй доброї ночі. дивлячись на стіну, і одразу з головою пірнув під ковдру. Вона щось підозрювала, безперечно. Заглянула під ковдру, побачила його одне підбите око та розпухлі від ударів пальці. Зранку вона пішла до школи, тягнучи його за рукав. Він слухняно плентався в задовгому — на виріст — одязі й стоптаних черевиках. Мати поставила його перед учителем. Дукареліс повісив голову й побачив, що через дірку на черевику видно пальці.