Смерть лорда Еджвера

— Послухайте мене, і ви знатимете все. Бачите, я буду скромним. — Щось не схоже, недовірливо подумав я. — Я пройду весь шлях крок за кроком і покажу вам, як мене ввели в оману, як я виставився повним ідіотом, як потрібна була розмова мого друга Гастінґса і як випадкова заувага зовсім чужої людини направила мене на правильний шлях.

Він зробив паузу, прочистив горло і заговорив своїм, як я називав, «лекторським» голосом.

— Почну з вечері в «Савої». Леді Еджвер підійшла до мене і попросила про приватну бесіду. Вона хотіла позбутися чоловіка. Наприкінці нашої розмови вона, трохи нерозумно, як я тоді подумав, згадала, що могла б узяти таксі, приїхати до нього додому і вбити його власноруч. Ці слова почув містер Браян Мартін, який саме заходив у номер.

Пуаро повернувся до Браяна.

— Що? Так було, еге ж?

— Ми всі це чули, — відповів актор. — Відберни, Марш, Карлотта — всі.

— О, погоджуюся. Повністю погоджуюся. Повністю. Eh bien, я не міг забути ці слова леді Еджвер. Містер Браян Мартін прийшов сюди наступного ранку, щоб нагадати мені їх.

— Зовсім ні! — роздратовано крикнув молодик. — Я прийшов…

Пуаро стримав його жестом.

— Ви прийшли до мене під приводом того, щоб розказати малоймовірну історію про те, що за вами слідкують. Байку, в яку не повірить навіть дитина. Мабуть, ви взяли ідею з якогось фільму. Дівчина, згоду якої ви мали отримати, чоловік, якого ви впізнавали за золотим зубом. Mon ami, ніхто вже не має золотих зубів. Їх уже не роблять останнім часом, тим паче в Америці. Кожен стоматолог вам скаже. Загалом, ваша історія була абсурдною. Золотий зуб — це безнадійно застаріла частина стоматології. Уся та історія — повний абсурд! Але розказавши ту неправдоподібну байку, ви перейшли до справжньої мети свого візиту — налаштувати мене проти леді Еджвер. Точніше, ви готували ґрунт для тієї миті, коли вона вб’є свого чоловіка.

— Я не розумію, про що ви говорите, — пробурмотів Браян Мартін. Він був блідий, як смерть.

— Ви висміюєте думку про те, що лорд погодиться на розлучення! Ви думаєте, що я зустрінусь із ним наступного дня, але зустріч перенесено. Мені довелося піти до нього того самого ранку, і він погодився розлучитися. Отож у леді Еджвер більше немає мотиву для вбивства чоловіка. Ба більше, лорд повідомив мені, що написав дружині про це.

Однак леді Еджвер заявляє, що не отримувала того листа. Тоді випливає, що хтось бреше: або вона, або її чоловік — або хтось приховав листа, але хто?

Я замислився, чому Браян Мартін бере на себе клопіт приходити і розповідати мені всю цю брехню? Яка внутрішня сила керує ним? І я дійшов висновку, мсьє, що ви шалено закохані в ту леді. Лорд Еджвер повідомив мені, що його дружина хотіла одружитися з актором. Припустимо, так і було, але леді передумала. До того часу, коли приходить лист лорда, у якому той погоджується на розлучення, вона прагне одружитися з кимось іншим, не з вами! А це причина, щоб ви приховали листа.

— Я ніколи…

— За мить я дам вам можливість пояснити. А тепер послухайте мене.

У якому психічному стані ви були — розбещений кумир, який не знає відмов? На мою думку, сліпа лють, бажання помститися леді Еджвер, завдати їй якомога більше зла. А що може бути гірше, ніж коли її звинуватять у вбивстві, а може, й повісять.

— Боже мій! — вигукнув Джепп.

Пуаро обернувся до нього.

— Так, ця ідейка почала формуватися в моїй свідомості. Було дещо, що підтримувало її. У Карлотти Адамс було двоє друзів-чоловіків: капітан Марш та Браян Мартін. Отож здавалося можливим, що Браян Мартін, заможний чоловік, міг запропонувати їй той розіграш та десять тисяч доларів винагороди. Навряд чи міс Адамс повірила б, що Рональд Марш заплатить їй десять тисяч доларів. Вона знала, що йому буде надзвичайно важко зробити це. Отже, Браян Мартін був прийнятнішим рішенням.

— Але я не… Кажу вам… — слова хрипко злетіли з уст актора.

— І коли з Вашинґтона переслали текст листа міс Адамс до її сестри… Oh! la, la![67] Я дуже засмутився. Виявилося, що мої міркування були цілком неправильними. Однак пізніше я зробив відкриття. Отримавши оригінал листа, я побачив, що там відсутня сторінка. Тож той, про кого там ішлося і хто запропонував розіграш, міг бути і не капітаном Маршем.

Був іще один доказ. Під час арешту капітан Марш упевнено стверджував, що бачив, як Браян Мартін заходив у будинок. Оскільки то слова обвинуваченого, на них не звернули уваги. До того ж у мсьє Мартіна є алібі. Звичайно! Це можна було очікувати. Якщо він скоїв убивство, то мусив мати алібі.

Але алібі підтверджує лише одна людина — міс Драйвер.

— Ну то й що? — різко запитала дівчина.

— Нічого, мадемуазель, нічого, — сказав Пуаро з усмішкою. — Ба більше, того ж дня я побачив, як ви обідали з мсьє Мартіном, і невдовзі доклали зусиль, щоб підійти і спробувати переконати мене, що вашу подругу міс Адамс більше цікавив Рональд Марш, а не Браян Мартін, як вважав я.

— Це взагалі не так, — уперто наполягав кіноактор.