Сміттяр

Поллі нарешті повернула голову від вікна і здивовано глянула на нього.

 - Ти зовсім "ку-ку" чи прикидаєшся?

- Тоді, якщо між вами все скінчено... може, ти погодишся зустрічатися зі мною? - Ерік знав -  йому не треба було цього говорити, він надто поспішає. Але це відчуття, що у нього так мало часу попереду, і невідомо, що принесе кожен наступний день, страшенно мучило його.

 - Еріку, - Поллі невдоволено скривилася. - Я не бажаю зараз про це розмовляти. Взагалі, не хочу  поки що думати про будь-які серйозні стосунки. Тільки без образ, добре?

Його пальці розтислися і випустили її руку. Тепер уже Ерік дивився в вікно, тільки нічого за ним не бачив. Йому пригадалося, як у дитинстві в їхньому дворі був старший на кілька років хлопчак Гаррі, і от цьому Гаррі  батьки придбали дуже круту іграшку - великого робота-трансформера,  про якого мріяли всі його товприші. І п'ятирічний Ерік не був винятком. Одного недільного дня Гаррі вийшов у двір з яскравою коробкою,  саме в таких у вітрині магазину іграшок стояли ці трансформери. Його зразу оточили діти, з цікавістю поглядаючи на коробку. Але Гаррі підійшов до Еріка і  вручив свою ношу йому.

 - Тримай, це тобі, - поважно промовив він.

Ерік не знав. що сказати. Його губи розтяглися у широкій посмішці. Він не вірив своєму щастю.

 - Справді мені? - недовірливо перепитав малий.

 - Тобі, тобі, відкривай, - плеснув його по плечу Гаррі.

Ерік швиденько заходився розв'язувати стрічку, якою була перев'язана коробка, в нього не виходило, тож хлопець  рвонув її зубами, згораючи від нетерпіння швидше дістати омріяну іграшку. Та, знявши кришку, побачив усередині стару машинку з відламаними колесами.

 - Що, зловив? - зареготав Гаррі. - Сюрприз!

І всі дітлахи теж почали сміятися, показуючи на нього пальцями. Ерік не витримав такого сорому, жбурнув коробку Гаррі під ноги і побіг додому, після чого ще три дні плакав і відмовлявся виходити в двір гуляти. Але дитячі образи швидко стираються з пам'яті, і скоро вони з Гаррі знову були друзями нерозлийвода.

Зараз Ерік відчував майже те ж саме, що й тоді, у дитинстві. Розчарування і сором затопили його. "Все брехня, - подумав хлопець. - Ніколи нічого не зміниться. Я завжди залишуся таким же невдахою і лохом, як раніше."

 - Все-таки ти дивний, - сказала Поллі, взявши його під лікоть. - Я думала, ти, навпаки, зрадієш, адже вам, хлопцям, тільки й треба, що хороший секс без будь-яких зобов'язань.

 - Так, - погодився він. - Хороший секс без будь-яких зобов'язань - це те, про що я завжди мріяв...

 - От тільки не треба цієї іронії, позиченої в Теда. Вона тобі не личить...

Він повернувся до неї і заглянув їй у вічі. Якийсь час вони сиділи мовчки, неначе змагаючись у дитячій грі - хто кого передивиться.

Поллі відвела погляд першою...

35

Повернувшись до міста, Ерік тільки встиг залишити в квартирі речі та відразу попрямував на пари. З Тедом досі не було жодного зв'язку, і це його неабияк турбувало. А ще - те, що доведеться знову відвідати батьків друга, які запросили його на обід. Адже завтра вони мали знову їхати за кордон.

Цього разу він не став просити Поллі скласти йому компанію. Пішов сам, вирішивши, що якось уже сам дасть собі раду. Коли подзвонив у двері, йому відчинила Емма та запросила до вітальні. Вона сказала, що ще не встигла усе приготувати, тож хай син  поки поговорить з батьком, розповість про свої справи.

Увійшовши до кімнати, хлопець побачив, що містер Рассел, як і його власний батько, теж полюбляє переглядати останні новини. Він саме сидів перед телевізором і з зосередженим виглядом спостерігав за сюжетом про судову реформу. Втім, Еріку це було тільки на руку - чим менше уваги до його персони - тим краще, вирішив він.

Поки тривала рекламна пауза, батько Теда запитав, як минув їхній похід, чи зручним був подарований рюкзак.

- Так, він дуже мені став у нагоді. - запевнив Ерік.

Аж ось на екрані з'явилася чергова новинна "картинка". Ерік побачив, що місце, де знімали сюжет, чимось йому знайоме. Так, це був його район. Журналіст розповідав про ту саму епідемію космічної вітрянки, через яку оголосили карантин. Камера крупним планом показала людей у марлевих пов'язках, що ходили вулицями, зачинені школи та дитсадки. А потім - якихось демонстрантів із плакатами, котрі мітингували під приміщенням місцевої адміністрації.

- У цих районах "Ч" вічно якісь протести, - назадоволено мовив містер Рассел. - Таке враження, що людям просто немає чим зайнятися. Я б на місці їхніх керівників збільшив їм робочий день, щоб не залишалося часу на різні дурниці.

Ерік нічого на те не відповів. Він витріщився на екран, де саме змінилася "картинка" - журналісти опинилися в якійсь лікарні, показали палату, людину, що лежала на ліжку, відвернувшись до стіни, так що не було видно її обличчя, а поруч на стільці сиділа, бліда і засмучена... його, Ерікова, мама.

Хлопець так розгубився, що не міг розібрати слова диктора. Проте, коли заговорила його мама, він весь перетворився на слух.