Сміттяр

- Я дуже хвилююся через те, що мій син захворів, - сказала вона, дивлячись просто у камеру, так, що Ерікові здавалося -  насправді вона бачить його і звертається саме до нього. - Але лікарі стверджують, що це просто нервовий зрив, спровокований перевтомою, він зараз проходить курс лікування, і всі прогнози цілком сприятливі.

- Скажіть, будь ласка, місіс Пітерсон, - жвава дівчина-репортер тицьнула їй під носа мікрофон. - Як ви гадаєте, психічні відхилення у вашого сина зумовлені щепленням від космовітрянки, яке йому зробили в коледжі?

- Я не медик, тому не можу нічого сказати, - розвела руками мама Еріка.

Через мить зображення знову змінилося, тепер журналістка взялася допитувати якогось поліцейського у формі. Його обличчя видалося Еріку знайомим - здається, з екрану дивився саме той коп, з котрим він розмовляв тоді на перекритій шлагбаумом вулиці. Зараз він з усвідомленням власної гідності розповідав про пригоду, що трапилася на його посту кілька днів тому:

- Ну, значиться, нам дали вказівку стояти тут, на в'їзді до району, і нікого не впускати і не випускати. Тому що, е-е-е... загроза епідемії і все таке. А цей хлопчина підходить і починає права качати, мовляв, вийти йому потрібно. Ми йому з напарником ввічливо ситуацію прояснили, а він все одно наполягає, що йому треба вийти за межі району. Ми попросили в нього документи для перевірки, а він раптом почав говорити, що насправді це не його документи, а його звуть... е-е-е... як же він сказав...

Ерік голосно закашлявся. Містер Рассел повернувся до нього:

- Та ти, сину, в тих горах застудився, не інакше, - зі співчуттям промовив він.

- Так, трохи є, - прохрипів Ерік.

- Зараз попрошу Емму, щоб заварила тобі трав'яного чаю.

Він підвівся і вийшов з кімнати.

-Отже, він назвався чужим ім'ям? - підказала вихід забудькуватому поліцейському журналістка. - І почав вам погрожувати?

- Еге ж, сказав, що в нього батько -  добрий знайомий головного прокурора міста, і все таке... Але ж ми його документи бачили. Фото його, все сходиться. Клас "Е", статус, - коп зневажливо хмикнув. - сміттяр якийсь. Де сміттяр, а де головний прокурор, правильно?

Ерік упівголоса вилаявся. Він шукав пульт, шоб перемкнути канал, але ніде поблизу його не було. Натомість містер Рассел уже повертався з кухні.

- Вже майже все готове, - радісно повідомив він. - Зараз будемо обідати. А тут що, і досі ту ідіотську тему про щеплення мусолять?

У кадрі з'явився літній чоловік у білому халаті, і тепер репортерка атакувала його:

- Скажіть, будь ласка, який діагноз поставили Еріку Пітерсону? - поцікавилася вона.

- Вибачте, але ми не можемо розголошувати таку інформацію, це лікарська таємниця. Скажу тільки, що хворого госпіталізовано до психіатричної клініки, він пройде курс лікування. Скоріше за все, юнак просто пережив якийсь стрес, або перевтомився.

- Тому він називає себе чужим ім'ям і не впізнає своїх рідних? - не вгавала журналістка.

- Ну, можна й так сказати, - протягнув лікар. На відміну від поліцейського, він не горів бажанням ділитися інформацією.

- А який, на вашу думку, зв'язок між тим, що хлопець отримав щеплення від космовітрянки, і тим, що він ... е-е-е... став дещо неадекватно себе поводити?

- Я не бачу тут жодного зв'язку, - буркнув лікар. - Щеплення абсолютно безпечне, його вже зробили кільком сотням людей. І трапився тільки один такий випадок, який, на мою думку, є просто збігом обставин.

Під кінець сюжету знову показали мітингувальників з плакатами "Щеплення - геноцид нації", "Космочума двадцять першого століття", "Карантин обмежує наші права" .

- Пікетувальники продовжують вимагати від місцевої адміністрації відміни щеплень та відкриття вільного доступу до двісті сорок п'ятого району. Влада їм назустріч не йде. Кількох особливо активних мітингувальників уже забрали до відділку і оштрафували, - з захватом промовила журналістка. - Залишайтеся з нами, ми будемо тримати вас у курсі надзвичайних подій, що відбуваються у нашому місті!

Коли на екрані з'явилася реклама, Ерік зітхнув з полегшенням. На щастя, ніде не пролунало прізвище "Рассел" та не показали обличчя Теда. Але ж цілком імовірно, що всюдисущі журналісти не залишать таку сенсаційну новину, будуть повертатися до неї й пізніше...

- Які тупі обличчя у цих лайдаків з класу "Ч", - зітхнув батько Теда. - Справжнісінькі дегенерати. Чого влада з ним панькається? Пов'язати всіх і посадити на пару тижнів, то більше не мітингуватимуть.

Ерік зробив вигляд, що уважно читає газету, яка лежала на журнальному столику. З першої сторінки на нього знову дивилися ті самі мітингувальники під великим заголовком: "Нижчі класи стверджують, що космічна вітрянка спеціально розповсюджується елітою, з тим, аби назавжди закрити кордони між районами."

- А той хлопець, - продовжив містер Рассел, - Пітерсон. чи як там його... Він мабуть, накурився якоїсь гидоти чи нанюхався, та й збожеволів. А наші журналюги, як завжди, вже політику сюди приплели...

- Так, мабуть, - погодився Ерік. Йому здавалося, що він дивиться сам на себе збоку, немов усе це відбувається не з ним, а з кимось іншим.