Сміттяр

- Скільки тобі грошей перекинути? - раптом змінив тему розмови містер Рассел.

- У мене... - Ерік на мить задумався. Картка так і залишалася у Теда, а та, яку він видав Ерікові і клав туди гроші "на кишенькові витрати", уже давно спорожніла. - У банку сказали, що картку потрібно міняти, бо вийшов термін придатності, маю днями сходити все зробити. Можна мені зараз узяти якусь суму готівкою?

- Та мені все одно, - батько Теда підійшов до письмового столу у кутку кімнати, дістав звідти портмоне  і , не рахуючи, вручив хлопцю кілька крупних купюр.

- Якщо ще буде треба, то зателефонуєш, - недбало мовив він.

Якраз увійшла Емма і покликала їх до столу. Здається, час для Еріка ніколи не протікав так повільно, як того дня. Він не міг дочекатися, коли вже зможе вийти з цього дому. Коли ж нарешті опинився у своїй квартирі ( яку, втім, було важко упізнати - вона, завдяки старанням Емминого дизайнера, нагадувала ілюстрацію до якогось фантастичного фільму), він перш за все кинувся до ноутбука та ввів у пошуковик назву лікарні, де перебував Тед. Він швидко знайшов необхідний номер телефону. Звичайно, вже може бути пізно, і головлікаря не буде на місці, але раптом пощастить? Хлопець вирішив негайно зателефонувати і розказати все, як є, та попросити, щоб Теда випустили.

Номер був зайнятий, у трубці чулися короткі гудки. Ерік зітхнув і відклав смартфон. Але тільки-но через пару хвилин простягнув руку, щоб повторити виклик, як телефон озвався сам. Ерік поглянув на ім'я того, хто телефонував. То була Поллі. Після недовгого вагання  хлопець прийняв виклик.

- Привіт, - сказала Поллі весело, наче між ними не було жодного непорозуміння. - Я вже скучила за тобою.

- Я також, - відповів Ерік, відчуваючи, як усе його тіло наповнюється теплом.

- Ти знаєш, я хочу попросити вибачення за свої слова. Просто не знаю, що таке на мене найшло. Я люблю тебе, Еріку, ти не сумнівайся в цьому.

- Я тебе теж люблю, - сказав він.

- Тут мої збираються на якийсь фестиваль, усі разом поїдуть, я залишаюся на кілька днів сама. Хочеш, я поживу трішки в тебе? Можу прямо зараз прийти, сходимо в кіно, або десь повечеряємо. А заночуємо в тебе. Як тобі Еммин ремонт?

- Чудово, - сказав Ерік, чи то маючи на увазі ремонт, чи перспективу того, що Поллі хоче залишитися в нього на ніч. - Я буду на тебе чекати!

- Тоді чао! Скоро буду, - вона від'єдналася.

А Ерік поспішно закрив сторінку з номером психіатричної лікарні.

"Я обов'язково туди зателефоную і все поясню, - подумав він. - Тільки не зараз. Завтра. Або післязавтра. Хай у нас будуть ще ці два дні..."

36

-  У психушці? - перепитала Поллі. - Ти не жартуєш?

 - Я серйозний, як ніколи, - запевнив її Ерік. - Правда, я довго сумнівався, говорити тобі про це чи ні. Але все ж вирішив розповісти. Ти все одно в курсі цієї історії, тож маєш знати все, як воно є.

 - Я не тільки в курсі, я, можна сказати, усю цю кашу заварила, - зізналася Поллі. - Адже якби я тоді, під час складання ТОМу, не переплутала тебе з Тедом, нічого цього не трапилося б!

Вона сиділа на ліжку, притулившись спиною до узголів'я, та акуратно фарбувала нігті на ногах. Ерік лежав, підклавши під голову подушку, він тримав у руках  підручник і намагався читати, але коли Поллі була поруч, це заняття не мало сенсу. Все одно він нічого не розумів і не запам'ятовував, усі його думки крутилися лише навколо неї. Врешті, він відкинув книгу і взяв пульт від телевізора.

 - Зараз має бути випуск новин, - сказав хлопець. - Впевнений, вони ще повернуться до цієї теми.

Проте цього дня дикторка нічого не повідомляла ні про "космочуму", ні про мітинги. І, відповідно, про долю Теда вони теж нічого новенького не дізналися.

Ерік дістав смартфон, і  набрав у  пошуковику Google  "Ерік Пітерсон". Відразу ж інтернет видав безліч посилань на різні джерела.

 - Подумати тільки, от я і прославився, - іронічно зауважив він.

 - Дай сюди, - Поллі закрутила пляшечку з лаком та забрала у нього смартфон.

 - Нічого собі, - сказала вона після того, як переглянула кілька відео. - Так, бідному Теду не позаздриш...

Ерік підсунувся до неї ближче і обійняв за плечі.

 - Знаєш, - сказав він. - Я вирішив, що завтра піду здаватися.

 - Я не зрозуміла, - Поллі відірвалася від екрану і приголомшено поглянула на нього. - Куди ти підеш?

 - Зателефоную до тієї клініки, де перебуває Тед, і розповім усе, як є. Що насправді він не Ерік і не божевільний. Про те, що ми помінялися місцями. Його випишуть, і він повернеться додому.

Поллі сердито закотила очі.

 - Еріку, я тобі сто разів говорила, що ти дурень, так от - сьогодні зроблю це в сто перший раз! Навіть якщо  справді, як ти кажеш, "підеш здаватися". то ніхто твого сраного благородства не оцінить. Теда все одно не випустять, бо у вас в районі карантин, ти забув?  Він буде сидіти, поки всі не перехворіють тією чортовою космовітрянкою. А ти просто сядеш разом з ним. Бо не виключено, що тебе теж приймуть за психа і зачинять у сусідній палаті. Кому від цього буде легше?