Сміттяр

 - Ну, ми живемо недалеко від вагоноремонтного заводу, - спробував знайти орієнтири Ерік.

 - А який у вас соцклас? "О"?

 - Ні,  "Ч", - Ерік сказав аж ніби з викликом, хоча він міг спокійно і збрехати, в кінці кінців учитель підтвердив, що по закінченню коледжу він зможе претендувати на переведення до "О". Але захотілося трохи "обламати" цього піжона. який, певно, був із класу "С", бо дуже вже високо себе ніс.

 - Серйозно? - Тед зачудовано дивився на свого співрозмовника. - Ніколи вживу не бачив чувака з "Ч", хіба що по телевізору. А правда, що у вас в районі небезпечно? Ну там, б'ються постійно "стінка на стінку", наркотики, бандити всякі? І як зайде хтось з іншого району - тут йому й кранти?

- Хто тобі таке сказав?  - Еріку стало образливо за свій район - То, може, в "мінусів" у нетрях таке й є, а у нас нормальні люди живуть. Хочеш, приходь подивишся.

 - Хочу! - пожвавився Тед. - Це прикольно! Тільки мені зараз ще на одну тусню треба потрапити, давай завтра  ти мені екскурсію проведеш. Поллі, хочеш з нами?

 - Що я там забула? - скривила носика дівчина. - Я завтра з батьками на море їду, так що гуляйте без мене.

 -А що у вас цікавого є? - не вгавав Тед. - Місцеві  визначні місця? Ну там, нічні клуби, казино, ще якісь розваги?

 Ерік задумався. Ніяких визначних місць у них в районі не було, окрім того самого вагоноремонтного.

 - Немає нічого такого, - знизав плечима він.

 - А як же ви "відриваєтесь"? - Тед виглядав розчарованим.

 - Ну, в кіно ходимо, на дискотеки... так гуляємо компаніями.

 - А дівчата в вас гарні?

 - Нормальні дівчата...

 - Ти щодо дівчат полегше, - Поллі жартівливо вдарила Теда по шиї складеною вдвічі серветкою. - Бо приїду і голову відірву... або щось інше.

Ерік допив свій коктейль і вирішив, що вже достатньо поспілкувався з новими знайомими, тож варто залишити їх на самоті, хай собі воркують.

 - Ну, я піду, мабуть, - озвався він.

Тед витяг із кишені гаманця.

 - Слухай, Еріку,  скільки я тобі винен за той клятий ТОМ? Я б його сам навряд чи витягнув. Правда, я в дипломати хотів, по батькових стопах. так сказати, а тут такий поворот... Ну все одно, вважай, що студентський вже в мене в кишені. Може, потім переведуся на міжнародні відносини, батечко посприяє...Ти мене виручив, давай я тобі трохи "бабок" підкину...

 - Не треба, - поспішно відмовився Ерік, хоч спокуса була й великою. - Ти мене пригостив, вважай , ми квити. Бувайте!

 - Чекай, скажи номер свого мобільного, я до тебе зателефоную щодо екскурсії, - Тед дістав з кишені айфон останньої моделі і заніс номер Еріка до телефонної книги. - Щасливо!

Ерік знову кивнув Поллі, вона приязно йому посміхнулася і помахала рукою.

"Це ж треба, "Тедді", - подумав він, відчиняючи двері кав'ярні та виходячи на пожвавлену, залиту сонцем вулицю. Несподівано йому стало весело.

8

Коли  Пітерсони вже вдосталь натішилися успіхами сина та онука  і  добре роздивилися його результати ТОМу, настав час для справжнього банкету, що його на честь Еріка влаштували мама і бабуся. "На вогник" завітали і родичі - батьків брат із дружиною, що жили в сусідньому під'їзді.

А вже увечері, допомігши бабусі прибрати зі столу, Ерік пішов до вітальні і сів  на диван поруч батька,  який саме дивився вечірні новини.

-Тату, - сказав він. коли почалася рекламна пауза, - а  ти складав ТОМ, коли закінчував школу?

 - Звичайно. Правда, у нас були інші тести - не на комп'ютері, ми спеціальні анкети заповняли. А тоді вже в департаменті вводили наші дані в комп'ютер і видавали кожному результат.

- А помилки тоді були... ну, наприклад,  могло таке трапитися, щоб комусь чужі результати видали?

- Не чув про таке, - відповів батько. - У наш час порядки щодо профорієнтації були дуже суворі, все перевіряли по кілька разів.

 - А ти... - Ерік замислився, як точніше сформулювати свою думку. - Чому тобі випала така професія, ти погано вчився?

 - Ха, я дуже добре вчився в школі, задачі лускав, як горішки. Але я завжди був дуже язикатий, огризався до вчителів: мені півслова, а я  у відповідь - слово, отож,  як дійшло до профорієнтації, то наш наставник  сказав, що з моїм характером мені тільки сміття збирати. Я це добре запам'ятав. А потім принесли результати - дивлюся, а там написано "сміттяр"... Ну, воно в принципі ще й непогано обернулося, зовсім скоро відкрили комбінат, все автоматизували, робітникам стали добре платити. Я може, зараз більше заробляю, ніж той придурок-учитель. Так що він хотів мені насолити, а навпаки зробив добро. І таке буває.

 - Ти думаєш, він спеціально  підтасував результати? - здивувався Ерік. - Адже не можна наперед вгадати, що кому випаде.

 - Можна - не можна. яка тепер різниця! - махнув рукою батько. - Зараз, як усе виконується машинами, то, може, й не сфабрикують. А тоді вони самі вводили вручну наші відповіді, що, вчителю було складно додати в мою роботу ще від себе трохи помилок?

 - А можна було якось перездати... ну, там,  на апеляцію подати?

 - Не сміши мене, це ви зараз такі грамотні, а двадцять років тому всі брали те, що їм пропонували, і сиділи тихенько. "Апеляція". - він засміявся. - та ми й слова такого не знали!