Спостерігаючи за англійцями

Все ще сумніваєтесь? То погляньте на волосся. Волосся — це досить надійний класовий індикатор. Зачіска Трейсі, скоріш за все, виглядатиме «акуратніше», доладніше і загалом менш натурально, аніж хаєр Саскії. Трейсі заповзятіше користується лаком, фарбою та гелем для волосся. Майже всі школярки (з верхівки середнього класу і аж до вищого кола) з приватних шкіл не заплітають волосся. Воно в них блискуче і довге, щоб можна було постійно і майже механічно відгортати від обличчя, поправляти, ховати за вуха, закручувати недбало у ґульку чи збирати у хвостик, а тоді знову розпускати по плечах. Перебирання волосся — це такий собі характерний ритуал дівчаток з приватних шкіл. Серед дівчат з робочого класу такого не побачиш.

Стриманіший та природніший зовнішній вигляд юнаків та юначок із середнього класу лише частково обумовлений тиском класово-стурбованих батьків. Діти та підлітки в Англії не менше за батьків переймаються класовими питаннями: хоч деякі «джеймі» та «саскії» з середнього класу в знак протесту і мають в арсеналі «прості» речі та прикраси, але здебільшого вони сноби в питаннях одягу і дбають, щоб «відповідати» своєму класові. Батькам, може, й невтямки, але вони насправді не хочуть зливатись із «гопотою з неблагополучних районів». Вони навіть придумали спеціальні кодові назви на означення простацької манери одягатися, як-от «трейсі-дівки», «гаррі», «грубзи» і «кевіни» (останніх скоротили до «кевс»). А «гаррі» рекошетять та називають «гламурних» діток «камілами», «генрі-сренрі» і «словнами», не маючи ані найменшого бажання до них уподібнюватися. Зауважте, що прізвиська — не самоназви: молоді люди про себе ніколи не скажуть «кевз» чи «каміла».

Хлопчики та дівчатка, ті свідоміші, з середнього класу, соромляться визнавати свій снобізм і під час інтерв’ю зі мною не дуже охоче зізнавалися, що користуються такими снобськими термінами. Коли розмова торкалася класових питань, не обходилось без нервового сміху. Дівчинка з верхівки середнього класу зізналася, що марила доволі дорогою прикрасою, аж поки не зауважила, що вона навдивовижу популярна серед перукарок. «І мені одразу перехотілося, — як вона висловилася. — Я знаю, що так негарно, що це по-снобськи, але я нічого не можу з цим вдіяти: якщо вони це носять, то мені вже не дуже подобається». Її мамуся, яка хвилювалася через «простацький» вигляд дитинки, неодмінно зраділа б, що дитятко таки вдалося у маму.

Незважаючи на те, що питання класової приналежності турбує молодих англійців більше, аніж вони здатні визнати, по-справжньому їх діймає не ярличок із номером класу, пришпилений до вбрання, а страх скидатися на «мейнстрім». Сказати, що чийсь смак в одязі, музиці чи ще в чомусь «мейнстрімний» — це зневага, а в певних колах — навіть груба образа! «Мейнстрім» — це антонім до поняття «крутий», яким молодь виражає своє захоплення. Існує чимало визначень поняття «мейнстрім». Якось я разом з молодими меломанами вивчала список клубів та танцполів із списку журналу «Time Out», — вони мені розповідали, які клуби «круті», а які «мейнстрім». У деяких випадках, поняття «мейнстрім» використовували на позначення всього, що не відповідало категорії «андеграунд»: здебільшого молоді люди вважали «мейнстрімними» всі клуби, що потрапили до списку «Time Out», a «крутими» — ті, про які слава ходить з уст в уста.

Хоч це й надважливі теми для англійської молоді, та я втішилась, що й тут є гумористичний підтекст. Поза тим, навіть елемент самовисміювання у всій цій дискусії про крутість та мейнстрімність! Підлітки навіть спромоглися посміятися із фобії «бути як всі»: у середині 1990-х, коли група «Spice Girls» була щонайсправжнішим символом мейнстріму і її зневажали всі, хто мав хоч наймізерніші претензії на крутість та неформальність, неформали-гранджери взяли собі за моду вбирати футболки з «Spice Girls». Такий собі іронічний метажарт, форма самоіронії, яка свідчить про відмови сприймати заборону на «мейнстрімність» надто рвійно. Певна річ, такі жарти спрацьовують лише для тих, хто утвердився у статусі «крутих». Такий акт непокори сприймають як заяву штибу «Я такий / така крутий / крута, що можу одягнути відверто мейнстрімну футболку з “Spice-Girls”, і нікому й на думку не спаде подумати буцімто я насправді люблю “Spice Girls”».

Класові правила для дорослих

Семіотика одягу дорослих трохи простіша, ніж звід правил одягу та сигналів у підлітків. Класові індикатори в них також чіткіші.