Спостерігаючи за англійцями

Вечірки та урочисті події — це, без сумніву, території для флірту. Однак, вони явно просідають за критерієм спільних інтересів. Паби, бари та нічні клуби — всі ці, на перший погляд, найкращі місця для флірту, насправді проходять лише за двома пунктами — соціалізацією та алкоголем. На пункті про спільні інтереси вони провалюються. В Англії неписані правила дозволяють зав’язати розмову з привабливим незнайомцем чи незнайомкою десь в барі чи пабі (хоч не без певних обмежень та застережень), та, не маючи явних спільних інтересів, доведеться піднапружитись, щоб вигадати тему для розмови. На поміч, певна річ, прийде всезагальний англійський етикет з універсальною темою погоди, але все одно без спільних тем процес знайомства потребуватиме чимало зусиль.

Втім, за результатами одного дослідження, 27 відсотків респондентів познайомилися зі своїм теперішнім партнером чи партнеркою в пабі. Що ж, як бачимо, — можемо, коли припече! А от мої власні дослідження та інтерв’ю з відвідувачами пабів показали, що більшість цих союзів укладено не в результаті підкату до незнайомців — от ні з того, ні з сього, взяли і підсіли на барі до геть незнайомої людини. Пари знайомляться завдяки спільним друзям чи знайомим, а те, що цей процес відбувається в пабі — так це цілком очікувано, адже саме в пабах англійці проводять масу вільного часу і там у них зав’язуються стосунки — дружні чи романтичні.

Клабери і правило «Будь ласка, тільки без сексу, ми занадто круті!»

У нічних клубах трохи краще зі спільними інтересами, ніж в пабах та барах, адже клабери, зазвичай, мають спільний інтерес — музику. Як би там не було, але гучність музики нівелює проблему діалогу — вербальна комунікація обмежується двома-трьома односкладовими вигуками. Відтак флірт переходить у невербальну площину. Зважаючи на високі показники соціалізації та алкоголю, клуби мали би бути майже в топі найкращих флірт-зон, однак тут на сцену виходить цікаве та доволі дивне неписане правило: чимало молодих клаберів мають танці — а в цілому і самі походи в клуб — за асексуальне заняття. Вся суть клабінгу у відчутті спільноти і в ейфорії, майже екстазі, від єднання з музикою та натовпом (це суголосно із терміном «комунітас», який антрополог Віктор Тернер ввів на позначення дуже сильного, інтимного та близького зв’язку, який гурт людей переживає у «лімінальному» стані). Вони рішуче заперечують будь-які припущення, буцімто прийшли в клуб з примітивною, низькою метою — «позажиматись».

Наприклад, згідно з даними всенародного опитування, всього шість відсотків клаберів зізналися, що одна з важливих причин відвідати «танцювальні заходи» — це сподівання «познайомитися з потенційним сексуальним партнером». Як на мене, то це промовистий приклад того, що ми, науковці, називаємо соціально бажана похибка, скорочено СБП, що розшифровується як «стандартна похибка самооцінювання через спробу респондента репрезентувати себе як соціально бажану одиницю». По-людськи: це брехня. Дослідження «по клаберах» показало, що респонденти економили на правді: відповіді на контрольні питання показали, що понад половина опитаних займались сексом з «партнером / партнеркою, якого / яку зустріли на заході», а це дає підстави думати, що пошук потенційних секспартнерів все-таки є більш важливим елементом клубної культури, аніж це готові визнати респонденти.

Однак, СБП може таки стати в нагоді, адже усталений патерн «соціально бажаних» відповідей може свідчити про соціальне правило чи навіть норму в межах певної групи чи субкультури. Відтак цілком очевидно, як на мене, що молоді англійці-клабери, особливо ті, що вважають себе та свої музичні вподобання «неформальними», мають за правило стратегію «будь ласка, тільки без сексу, ми занадто круті». Ходити в клуб на пошуки потенційного партнера — це страшний «відстій». Тож, цілком природно, клабери неохоче зізнаються, що це є одним із мотивів походу в клуб. І якщо вони опиняться в ліжку з кимось, з ким вони познайомилися в клубі, — то це просто випадковий побічний ефект від гарно проведеного вечора, а не першочергова ціль, за якою вони в цей клуб прийшли. Попри те, правила «Будь ласка, тільки без сексу» дотримуються більше на словах, ніж на ділі. Ми вдаємо, що секс нас геть не цікавить, але якимсь дивом нам вдається випадково-зумисне мати цього сексу досхочу. Ох, знову це наше прекрасне англійське лукавство!

Я з’ясувала, що клабери-геї чесніше та відкритіше, аніж гетеро, зізнаються у секс-інтересах: дехто з них притримується правила «Будь ласка, тільки без сексу», але більшість таки відверто зізнається, що для них флірт, пошук партнера та секс — це важливі елементи клабінгу.

Флірт на роботі