Спостерігаючи за англійцями

Англійки вже звикли до такої туманності та невизначеності залицяльників. Однак, навіть нам іноді важко правильно відчитати сигнали — в колі подруг ми можемо немислимо довго обговорювати можливі «сенси» дивних жартів та двозначних жестів. Принцип непевності має свої переваги і для жінок: хоч і не такі емоційно заґратовані, як чоловіки, ми легко ніяковіємо і намагаємось уникати відвертих любовних зізнань. Принцип непевності дає нам час на оглядини потенційного партнера, перш ніж виявляти до нього інтерес. Ми можемо «відхилити» небажаних залицяльників, навіть вголос не озвучуючи відсутність інтересу.

Іноземки, проте, не розуміють і навіть дратуються від туманності та непевності англійських флірт-технік. Мої подружки та інформаторки не англійки постійно скаржаться на чоловіків-англійців. Мінливу поведінку в стилі Протеуса вони списують на соромливість, пихатість та подавлену гомосексуальність — форма поведінки залежить від градусу роздратування. Їм невтямки, що англійські залицяння — це, по-суті, витончена гра «в моргалки», в якій головною метою є не так знайти собі партнера, як уникнути ніякових ситуацій та обрáз.

Убезпечитись від образ — є ще одним прикладом англійської «негативної ввічливості», згідно з якою не можна заходити на чужу територію та нав’язуватись людям. Негативна ввічливість є антиподом «позитивній», яка передбачає потребу єдності, контакту та схвалення навколишніх. Багато на позір дивних залицяльницьких практик, на які скаржаться іноземки: обережність, стриманість і особливо відстороненість, якраз і є характерними рисами «негативної ввічливості». А те, що ми уникаємо незручних моментів, хоч і може здатися егоїстичним, до певної міри є такою собі формою залицянь. Принцип непевності, — коли немає ані явного вияву симпатії, ані чіткої відмови, коли залицяються та дають відкоша виключно у формі делікатних натяків, а не прямих запрошень та заперечень, — дозволяє обом сторонам зберегти лице. Гра у залицяння, як і будь-який інший спорт, базується на принципах чесної гри.

Правила глузів

Флірт та загравання передбачає обмін компліментами, принаймні так заведено у більшості країн. Втім, з англійцями не так: ви радше почуєте обмін образами. А якщо точніше, то псевдообразами. Ми їх називаємо «глузами». Це одна з наших найпопулярніших вербальних форм спілкування (на пару з ниттям), і заразом — головна стратегія флірту. Головні складники грайливого глузування — дуже англійські: гумор, особливо іронія; гра слів; суперечка; цинізм; жартівлива агресія; піддражнювання; двозначність. Все, що ми любимо! Глузування до того ж виключає все те, чого ми не любимо і що нас дратує — емоції, солодкавість, полум’яність та прямолінійність.

Правила грайливого глузування дозволяють романсуючим парам спілкуватися, ніколи навіть не зізнаючись у почуттях, — це ж бо буде б незручно! Поза тим, правила глузів велять говорити зовсім не те, що на думці — а в цьому англійці справжні мастаки! Ось дослівний уривок з типової грайливої розмови двох підлітків, який я записала в автобусі. Діалог відбувався на очах у їхніх друзів-підлітків:

Вона: «Ти що, маєш дозвіл на цю сорочку? Чи ти парі програв?»

Він: «О! Дивіться, хто заговорив! Штани підтягни, а то труси стирчать, ти, шалава».

Вона: «Це ремінь, ти, зануда! Та ти одне від другого не відрізниш. Та тобі до моїх трусів і так не добратися».

Він: «Та дуже мені треба твої труси! З чого ти взяла, що ти мені потрібна? Ну ти й дура!»

Вона: «Краще дура, ніж зануда-ботан!»

Він: «Сучка!»

Вона: «Ду… Ой, моя зупинка, ти будеш пізніше?»

Він: «Ага, прийду десь о восьмій».

Вона: «Добре».

Він: «Бувай».

Опісля, з розмови друзів, я зрозуміла, що ці двоє вже давненько симпатизують одне одному і щойно почали «щось типу зустрічатись» (у такий досить туманно англійський спосіб не-зустрічань), а в недалекому майбутньому вони б мали стати «парою». Навіть якби я не чула цієї пояснювальної дискусії, то все одно розгледіла б за тим обміном образ типове загравання. Це, може, й не був найвигадливіший та найдотепніший зразок грайливого глузування, який мені довелось спостерігати, але він якраз був дуже типовим, звичайним і буденним прикладом залицянь. Я й записала його до блокнота лише тому, що на той момент проводила дослідження на тему флірту і збирала типові приклади з життя.