Спостерігаючи за англійцями

Аналогічні правила скромності поширюються і на розмови про ціни на житло — англійці, впринципі, конфузяться, коли виринає тема грошей. Та віднедавна ціни на будинки стали мало не центральною темою на вечірках у середовищі середнього класу. Такі бесіди слід вести особливо делікатно і згідно з правилами етикету: категорично заборонено запитувати в лоб, скільки хто заплатив за помешкання (чи за будь-яку річ у цьому помешканні). Таке нечуване нахабство можна прирівняти хіба що до питань про розмір зарплатні.

В ім’я науки я декілька разів навмисно порушувала це правило. Чесно кажучи, спромоглась я на це всього двічі. Моя перша спроба не рахується, оскільки я прикрила питання про ціну будинку такою кількістю схвильованих вибачень та пояснень (як от вигадала міфічного друга, що буцімто зібрався купити собі будинок в цій околиці), що це з натяжкою можна назвати справжнім прямим запитанням. Тим не менше, це був плідний досвід, адже реакція моїх наївних піддослідних на лавину вибачень та пояснень показала, що вони в цьому потоці вибачень не бачать нічого дивного чи недоречного.

Дві наступні спроби, коли я таки взяла себе в руки, глибоко вдихнула і правильно (чи, скоріш, неправильно) спитала про ціну помешкання, викликали в піддослідних очікувану реакцію — збентеження. Вони відповіли на моє питання, але так мнучись, і їм було явно некомфортно: один насилу спромігся пробурмотіти якусь орієнтовну ціну і поспіхом змінив тему; друга, це була жінка, нервово хіхікнула і відповіла впівголоса, таємниче прикривши рота рукою, всі гості зиркали на мене з-під лоба, покашлювали нервово, здивовано вели бровами і перезиралася. Ну, власне, у моєму вчинкові мало героїзму, адже смикання брів і нервове покашлювання — це найстрашніше, з чим можна зіткнутися, переступивши правила етикету на вечірці в Англії. Мабуть, лишень англійці зрозуміють, наскільки глибоко ранять ці брови і покашлювання.

Правила розмов про дім забороняють розголошувати без вагомих причин і відповідної преамбули ціну на власне помешкання. Ціну можна ненароком згадати «у контексті» і то, якщо вдасться якось цю інформацію подати в стилі самовисміювання. Або хоча б так, — щоб не було сумнівів, що ви не мали наміру вихвалятися статками. Наприклад, можете зізнатися, скільки заплатили за свій дім багато років тому, адже тепер ця ціна здається просто сміховинно мізерною.

Незбагненно, але актуальну вартість називати не можна. Про неї можна дискутувати годинами, але реальні ціни на нерухомість, зокрема й на вашу, можна описувати виключно як «безглузді», «шалені», «абсурдні» і «немислимі». Можливо, тут таїться розгадка, чому вартість обговорювати можна, а ціну — ні: актуальна вартість помешкання — це абсолютно непідвладна нам категорія, щось на зразок погоди, а от ціна, сплачена за дім, — це непомильний показник фінансового становища.

Правила розмов про ремонт

Незалежно від статків, соціального статусу та ціни новопридбаного дому смаки попередніх власників заведено ганьбити. Якщо у вас забракло часу, грошей чи умінь, щоб знищити усі сліди убозтва попередників, то, показуючи дім друзям, треба скрушно зітхати, закочувати очі або ще якось кривлятися: «Ми б такого точно не купили, та поки мусить побути так». Або лаконічніше: «Ця кімната ще не готова». Цим ви заощадите гостям марні компліменти на адресу «неготової» кімнати, і їм не доведеться викручуватися після необережно сказаної похвали: «О, та коли я казала, що тут “миленько”, то я мала на увазі е-е-е пропорції, тобто е-е-е вид з вікна, н-у-у, ти зрозуміла, я маю на увазі, що тут є потенціал…».

Демонструючи гостям результати ЗС або розповідаючи про ремонт друзям з пабу чи колегам по роботі, не забувайте про суворе правило скромності. Навіть якщо ви майстер на усі руки, досягнення треба занижувати і, по змозі, акцентувати на найганебніших проколах і помилках. Цьому неписаному закону корилися усі гніздувальники, яких ми з колегами виловили у храмі ЗС, усі «зробисам-ці» з мого місцевого будівельного супермаркету і навіть експонати, яких я підслуховувала у пабі. Іноді вони вдаються до змагань у самоприниженні і намагаються перекозиряти одне одного, розповідаючи немислимі байки про свою катастрофічну криворукість: «Якось, коли стелив килим, я примудрився зірвати три труби!», «Ми купили дорожезне килимове покриття, але я випадково знищив його — вкоротив на чотири дюйми. І що? Та довелося там, на місці дірки, зробити книжкову шафу», «А я невідомо як почепив раковину догори дригом! А помітив аж коли облицював все навколо плиткою!», «Стривай-но, а я знаєш, що зробив? Я чіпляв вішак у коридорі — на це пішла година часу і три чашки чаю, а причепив догори ногами!», «От я фарбую собі, а воно так косо-криво виходить, та я й оком не моргну, аж тут приходить моя дівчина і каже, що в мене руки з дупи!».

Дім і клас