Читаем Спостерігаючи за англійцями полностью

Соціальні та символічні функції шинків підпорядковуються універсальним «законам». Я вже писала про них на початку розділу про розмови в пабах, тож тільки коротко нагадаю, що всюди у світі шинки мають особливий «соціальний мікроклімат». Це таке «помежів’я» з «культурною ремісією» — тимчасовим послабленням чи скасуванням звичних соціальних заборон та обмежень. Також в шинках панує егалітарна атмосфера, чи принаймні статусність там залежить від зовсім інших чинників, аніж у справжньому світі знадвору. І, либонь, найважливіше — і пивничка, і розпивання алкогольних напоїв асоціюються із братанням.

Відтак перелічені вище універсальні «закони» частково пояснюють, чому англійська традиція ходити «на пиво» після роботи сприяє зниженню стресу — алкоголь розчиняє ієрархію та тиск робочого середовища, особливо якщо цей алкоголь спожито у дружній егалітарній атмосфері пабу. Цимес в тому, що стрес так само розчиняється і без алкоголю — «на пиві» після роботи можна пити «Кока-колу» та сік. Чудотворна сила пабу благотворно діє на стрес і миттєво дарує відчуття спокою та веселощів, навіть без чудодійного лубриканта для соціальних контактів.

Решта правил походів «на пиво» — детальніших і внутрішніх — покликані лише підсилити чудотворний ефект відвідування пабів після роботи. Наприклад, правилами дозволено розмовляти на навколоробочі теми — власне, на вечірніх посиденьках «на пиві» частенько й ухвалюють доленосні рішення, — але правило про заборону на надмірну серйозність та правило ввічливого егалітаризму тут навіть жорсткіші, аніж на роботі.

Згідно з правилами, що забороняють надмірну серйозність, за пивом з колегами можна говорити про важливі проекти, а от пафосні, хвалебні оди самому собі та занудні промови — під забороною. Ще на ділових зустрічах, особливо якщо ви керівник вищої ланки, вам така поведінка зійде з рук (та популярним не зробить), але в пабі, якщо вас занесе на повороті і ви будете говорити про себе надто серйозно, надто врочисто, надто «величально», вам зараз же скажуть «та годі вже»!

Правило ввічливого егалітаризму заповідає якщо не повне скасування службової ієрархії, то, як мінімум, жартівливе та байдуже ставлення до почерговості посад. Ритуал вечірніх походів «на пиво» зазвичай проводять у тісному колі колег, які посідають приблизно ту ж ієрархічну сходинку. Якщо в компанію затесався хтось з вищим чи нижчим статусом, то ми заміняємо офісні форми шанобливого звертання на іронічну форму псевдошаноби. До менеджерів, які ходять до пабу з «командою», можуть звертатися «Бос», але це буде сказано жартома, трохи навіть зухвало: «Ой, Бос, твоя черга пригощати!». Про рівність не йдеться, але в пабі ми маємо ліцензію висміювати службову ієрархію, демонструвати, що ніхто не сприймає посади всерйоз.

Правила вечірніх походів «на пиво», як і правила відвідування пабів, записані на підкірці мозку. Якби так трапилося, що ділова зустріч чи інтерв’ю з англійцем буксує, атмосфера штивна і офіційна, то скажіть йому чи їй таке: «Уявімо, що ми з вами просто розмовляємо собі в пабі», — чи «А поговорімо так, ніби ми не тут, а в пабі». Вони одразу зрозуміють, про що вам йдеться: розмови в пабі невимушені, дружні, неофіційні, там ніхто не намагається нікого вразити, ніхто надміру не пишається. А якщо у вас є змога піти до найближчого пабу — то це взагалі ідеально! Хоча, як я переконалася, навіть сама «згадка» про паб вже встановлює відповідний соціальний мікроклімат, а напруження та холодок, як рукою знімає.

Правила корпоративів

Під час корпоративів (я, як і більшість людей, використовую цей термін у широкому сенсі: сюди я зараховую усі вечірки, які компанія організовує для працівників — і «білих», і «синіх комірців») діють ті ж самі правила, тільки в жорсткішій формі. Перш за все, йдеться про щорічну різдвяну вечірку, яка вже стала обов’язковим атрибутом робочого року і неодмінно асоціюється з «п’яним дебошем» та іншими видами розгульної поведінки. У межах масштабного дослідження соціальних та культурних аспектів алкогольної культури, яке проводив ДЦСП, я вивчала культуру різдвяних корпоративів. Першим дзвіночком, що різдвяний забіг вже офіційно розпочався, були телефонні дзвінки від журналістів, яких мучило питання: «Чому люди так ганебно поводяться на різдвяних корпоративах?». Відповідь проста: різдвяні корпоративи існують для того, щоб поводитись там погано. Там треба бешкетувати. Це правило.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Нет блага на войне
Нет блага на войне

«Тьмы низких истин мне дороже нас возвышающий обман…» Многие эпизоды Второй Мировой были описаны (или, напротив, преданы забвению) именно с этих позиций. С таким отношением к урокам трагического прошлого спорит известный историк Марк Солонин. В его новой книге речь идет именно о тех событиях, которые больше всего хотелось бы забыть: соучастии СССР в развязывании мировой войны, гибели сотен тысяч жителей блокадного Ленинграда, «Бабьем бунте» в Иванове 1941 года, бесчинствах Красной Армии на немецкой земле, преступлениях украинских фашистов…Автор не пытается описывать эти ужасы «добру и злу внимая равнодушно», но публицистическая страстность в изложении сочетается с неизменной документальной точностью фактов. Эта книга — для тех, кто не боится знать и думать, кто готов разделить со своей страной не только радость побед.

Марк Семёнович Солонин , Марк Солонин

История / Прочая документальная литература / Образование и наука / Документальное / Документальная литература