Спостерігаючи за англійцями

Справа в тому, що всі ці благочестиві риси також є дзвіночком набагато серйозніших та масштабніших змін: згідно з нашими дослідженнями молодь перебуває під впливом страху, що невпинно зростає, вона не хоче ризикувати і зациклена на безпеці — це вже стало категоріальною ознакою сучасного суспільства. Ця тенденція, яку один соціолог назвав «культурним кліматом всюдисущої тривоги», небезпечна тим, що молодь притлумлює свої прагнення, схильна до конформізму, обережна в поведінці та судженнях, їй бракує авантюрності. Все це ми чітко побачили під час інтерв’ю та фокус-груп з молодими людьми.

Певна річ, що в усіх цих плачах та лементах про «сучасну молодь» — ліниву та безпорадну — завжди була чимала доля перебільшень та, як на те пішло, й вигадок. Тож, цілком ймовірно, результати досліджень всього лиш підтвердили те, що ми знали завжди: молодь значно відповідальніша і статечніша, аніж на неї звикли наговорювати. Може, й так. Молоді люди, з якими ми працювали, дотримуються правила поміркованості, і це робить їх поведінку, до певної міри, «суто англійською». Подобається мені це чи ні, але ми надзвичайно консервативний та стриманий народ. Та мучить мене інше: молоді люди, з якими ми розмовляли, виявилися ще більш консервативними, стриманими та конформістськими, аніж старше покоління. У цьому прослідковується вже певна тенденція — поміркованість (якщо так можна сказати) тільки зростає. І, хоч я й англійка до кісток, стільки поміркованості для мене трохи забагато. Поміркованість — це дуже добре, але ж треба мати міру!

Правила чесної гри

Заради справедливості скажу, що наші дослідження, присвячені молоді, яка працює, виявили чимало позитивних моментів, зокрема тих, що мають стосунок до поняття справедливості. Часто я вдаюся до взаємозаміни термінів, однак тут я все-таки схиляюся до терміну «чесна гра», який я винесла у заголовок розділу. На мій погляд, термін «чесна гра» охоплює ширше поле понять, аніж «правило справедливості», до того ж воно не таке безапеляційно егалітарне і чіткіше відображає моральні засади англійців, які я намагаюся тут проаналізувати. «Чесна гра», з прозорим натяком на спорт, апелює до того, що всі мають мати рівні шанси, ніхто не заслуговує на несправедливі поблажки чи перепони, всі мають гідно поводитись і дотримуватись правил, не шахраювати і не ухилятись від обов’язків. Водночас поняття «чесна гра» опирається на те, що люди мають різні можливості і, відповідно, завжди будуть переможці і переможені. Попри те, грати чесно і за правилами — важливіше за перемогу. Хтось може заперечити, що це вже давно застаріле правило і ніхто його уже не дотримується, та, як показує моє дослідження, — правило все ще актуальне і служить золотим стандартом, до якого прагнуть усі англійці, хоч і не завжди досягають.

Правила чесної гри, певною мірою, нам на руку у сфері бізнесу та роботи. Жодних сумнівів — серед нас є ще ті пройдисвіти і шельми, решта — далеко не святоші, та все ж англійців назагал, за невеликим винятком, мають за чесних та порядних у бізнесовій сфері людей. Без сумніву, ступінь толерантності до хабарництва, корупції та крутійства в нас нижчий, аніж в інших країнах.

Коли ми чуємо про випадки хабарництва, то більшість із нас не стинає співчутливо плечима, промовисто даючи зрозуміти: «А як інакше?». Ми вражені, обурені, і нас проймає праведний гнів. Частково причина в тому, що англійці дуже люблять обурюватися і гніватися, праведний гнів — взагалі наше улюблене народне хобі! І гнів наш, без сумніву, щирий.

На прохання порівняти бізнес та роботу в Англії і за кордоном мої інформатори — іммігранти й іноземці — насамперед звертали увагу на поняття справедливості, а зокрема на повагу до закону і відносну відсутність корупції, яка, на їхню думку, захопила світ і здобула мовчазну (в різних ступенях) згоду. Багато хто зауважив, що ми навіть не усвідомлюємо і не цінуємо, наскільки нам із цим пощастило. «Ви сприймаєте це як належне, — сказав мені іммігрант з Польщі. — Ви за замовчуванням думаєте, що люди гратимуть чесно, вас шокує і засмучує, коли вони чинять інакше. В інших країнах ніхто не має таких очікувань».

Отож, може ми й нудні і надто помірковані, та не подумайте, що я впадаю в крайній патріотизм, віра в чесну гру — це те, чим можна й попишатися.

Правила скигління

В англійців є ще одна, вже менш захоплива, риса, яка непомильно характеризує увесь наш робочий процес й саме ставлення до роботи, — звичка постійно скиглити. Вся суть у тому, що робота, за визначенням, має супроводжуватися наріканнями. Тут бачимо зв’язок із правилом «Як важливо не бути надто серйозним»: якщо ви в дружньому колі не бідкаєтеся на роботу, то будьте обережні, щоб вас, бува, не мали за надміру заповзятого і старанного працівника. Як так, то на вас тут же почеплять ярлик «бідного гіка», запопадливого «підлизи» або пихатого «сраколиза».

Плач на ранок понеділка