Спостерігаючи за англійцями

Мало кому буде до вподоби таке прісне визначення, тож одразу скажу, що це не просто моє враження чи суб’єктивне судження. Такі дані подає і Дослідницький центр соціологічних студій, і всі дослідження робочих звичок англійців, які мені вдалося відшукати. І ці, скажімо так, статечні і консервативні звички притаманні не лише людям середнього віку і вихідцям із середнього класу. Всупереч повсюдному переконанню, «сучасні молоді люди» — зовсім не ліниві, безвідповідальні гедоністи у вічних пошуках насолод. Власне, як показують дослідження нашого центру та колег-науковців, сучасні молоді люди, до якого б класу не належали, є більш розважливими, працьовитим, розсудливими та обережними, ніж покоління їхніх батьків. Мене це трохи хвилює: якщо з віком наша молодь так і поводитиметься — як помірковані люди середнього віку (а виглядає на те, що так і буде), то англійці як нація будуть ще нуднішими і поміркованішими, аніж зараз!

Якщо ви думаєте, що я перебільшую масштаби чи потенційні небезпеки, то ось вам для ілюстрації декілька прикладів із дослідження ДЦСП:

Помірковані розсудливі міщанські прагнення

На питання, як ви себе бачите через десять років, майже три чверті (72 відсотки) опитаної молоді відповідало, що бачать поміркований і розважливий сценарій — вони на той момент вже «осядуть» і «матимуть гарну роботу». Лише 38 відсотків респондентів старшого покоління дали на це питання таку ж відповідь. Серед 16–24-річних респондентів лише 20 відсотків обирали цікавіші варіанти відповіді — «подорожувати / жити за кордоном». А серед 45–54-річних охочих подорожувати було 28 відсотків. Охочих прожити життя «вільною пташкою» вдвічі більше серед старшого покоління, аніж серед молодняка. Молоді працівники на фокус групах, а також під час приватних інтерв’ю, на запитання про життєві цілі відповідали, що найбільше хотіли б мати «фінансову стабільність». А в далекій перспективі — ще й мати власне житло.

Впевненість у майбутньому важливіша за веселощі

Людоньки, оце так сумна доля, думала я, коли вперше побачила результати дослідження. У надії знайти хоч трохи жвавіші та революційніші сценарії я звернула увагу на другу частину прислів’я — на «відпочинок». Здавалося б, в дилемі «веселитись зараз чи дбати про майбутнє» молодь мала б продемонструвати хоч трохи менше зрілості та відповідальності, однак, на моє здивування, їхній світогляд мало чим відрізнявся від поглядів старшого покоління. Лише 14 відсотків 16–24-річних сказали, що «в моєму віці важливіше веселитись, аніж перейматися майбутнім», серед 45–54-літніх відсоток безтурботних гульвіс виявився приблизно таким самим мізерним.

У ході дослідження, на фокус-групах та інтерв’ю, ми з’ясували, що єдиними «розвагами», якими себе тішать молоді люди, є п’ятничні та суботні походи в паб або клуб, ну і ще марафони магазинами одягу. Наші респонденти зі шкури пнулися, щоб зобразити розваги якомога «дикішими». Один навіть гордо заявив таке: «Майже всі свої гроші я витрачаю на шкоду собі. Так-так, я ходжу в паби і клуби, курю». Та все врешті-решт звелося до досить-таки нудної щотижневої рутини — пити, танцювати і ходити на закупи.

Працьовиті, старанні і ощадливі

Решта результатів теж мене не дуже потішила: з’ясувалося, що сучасні молоді люди працьовитіші за попереднє покоління. Так, 70 відсотків молоді віком 16–24 роки переконані, що «тільки завдяки наполегливій та відданій праці можна чогось досягти у житті». Таку старанність виявило всього 53 відсотки старших респондентів. 41 відсоток дотримується вільніших поглядів і вірить, що успіх — це щасливий випадок, зв’язки або ж «шанс».

Поза тим, ми довідались, що молодь, точно як і старше покоління, дуже відповідально і уважно ставиться до грошей. Власне, серед молоді віком 16–24 роки відсоток тих, хто заощаджує гроші, — більший, аніж серед людей віком 45–54 роки. Ми також з’ясували, що значно менше молоді влазить у кредити — всього 44 відсотки, у порівнянні з 66 відсотками серед старшого покоління: боржники, які перевищили ліміт на кредитці чи платіжній картці.

Чим загрожує надмірна поміркованість

Я ледве стримувалася, щоб не сказати: «Ради Бога, та попустіться трохи! Та живіть на повну! Та вийдіть за рамки! Куди поділося гасло “Попустись, затягнись, відтягнись”?» Гаразд, я добре усвідомлюю і тоді усвідомлювала, що отримані результати багатьох людей потішать і заспокоять. Та й мої колеги, принаймні деякі, вважали, що я даремно здіймаю ґвалт. «Це ж добре, що теперішня молодь старанна, розважлива і відповідальна, хіба ні? — питалися вони. — Чому ти так переймаєшся?»