Якщо йдеться про ваших батьків, з якими ви хотіли б обговорити якийсь епізод із вашого дитинства, зауважте, що відтоді норми виховання суттєво змінилися, тож не варто судити поведінку батьків за сучасними стандартами. Варто почати розмову так: «Я знаю, що в часи мого дитинства до дітей ставилися інакше». І якщо ви можете, не криводушачи, додати: «Гадаю, ви зробили все, на що були спроможні», то вам удасться створити підґрунтя для довірливої розмови. Тоді зможете спокійно ділитися своїми переживаннями.
Якщо ви зможете простими словами роз’яснити батькам, якої поведінки ви від них чекаєте, це мотивуватиме їх вести діалог із відкритим серцем. Якщо, приміром, ви почуваєтеся недооціненим, можете сказати таке: «Ще не пізно. Ви все ще можете це зробити. Скажіть мені, що в мене добре виходило в дитинстві та в чому сьогодні я, на вашу думку, досяг успіху».
Відкрите й довірливе вираження почуттів може бути особливо продуктивним у тих стосунках, де інша людина зацікавлена у вас не менше, ніж ви в ній. Утім, якщо ця людина — ваша дитина, або ж будь-яка інша важлива вам особа, яка з певної причини обірвала з вами зв’язок, двічі подумайте, перш ніж виливати на неї всі свої почуття. Вона може сприйняти все так, наче ви її критикуєте, або що ви надто безцеремонно лізете їй у душу, тож може віддалитися навіть більше.
Якщо сумніваєтеся щодо того, до якої міри безпечно відкритися, розумніше просуватися вперед обережно і спочатку притримати свої одкровення, натомість запросивши іншу особу висловити те, що в неї на душі. У наступному розділі ви зможете отримати більш детальну інформацію з цього приводу.
Вправа
Зважте, чи ви хочете ініціювати відверту розмову, в якій кожному з вас буде надане слово, а чи бажаєте спочатку вислухати іншу людину. Якщо обираєте перший варіант, спочатку потренуйтеся щиро й довірливо висловлювати власні думки — і бажано не обвинувачувати при цьому іншу особу.
Запишіть свої слова і подумайте. Як би ви відреагували, якби почули таке від іншої людини.
Якщо хочете налагодити зв’язок із іншою людиною, мабуть, варто чесно поговорити про те, що не так. Якщо насмілитеся відкритися й абсолютно щиро говорити про свої відчуття щодо іншої особи, то, можливо, вона підхопить вашу щирість, і відтак ваші стосунки стануть глибшими й більш гармонійними, ніж раніше.
Утім, говорити повністю відверто про свої почуття може бути й ризиковано. Якщо інша людина не готова до такого виливу почуттів, це може вразити вас обох. У деяких стосунках краще спочатку вислухати іншу сторону.
Розділ 7. Запросіть іншу людину відкрити душу
Якщо хочете наблизитися до іншої людини, варто почати з того, що запропонувати їй подарунок — власне, вільні вуха. Якщо інша особа отримує змогу висловити те, що раніше не могла сказати, це може спричинити справжній прорив. Якщо ми опираємося контакту з іншою особою, це трапляється часто тому, що не маємо змоги висловити свої думки й почуття з приводу цієї особи. Оскільки більшості з нас легше говорити переважно щось приємне, можна припустити, що неприємне залишається невисловленим.
Якщо в іншої людини з’явиться змога висловити свої негативні відчуття безпосередньо вам, їй більше не доведеться виражати їх у формі пасивної агресії, тому її бажання тримати вас на відстані суттєво послабиться, а може, й зникне.
Багато людей мають проблеми з висловлюванням роздратування або гніву, як от, приміром, Інґер:
Інґер, 56 років.
Деякі люди швидко упадають в інші крайнощі. Їм уривається терпець, тому вони починають підвищувати голос. Якщо людина, з якою ви хочете навести мости, швидко починає обурюватися й у минулому вже зривалася на вас у вкрай неприємний спосіб, не варто давати їй привід вилити на вас ще більше гніву. Метод заохочення іншої людини висловити свої негативні почуття корисний і рекомендований лише в тому разі, якщо вам здається, що інша особа непокоїться через невисловлені вам негативні почуття та несправджені бажання.