Сумую за тобою. Як пережити біль розставання, відновити стосунки та відпустити минуле

— Я бачу, тобі зі мною подобається. Запитай мене, як я почуваюся поруч із тобою.

— Я бачу, тобі сподобалася наша подорож. Мені теж. Проте пам’ятай, що ми — різні люди. Для мене ця поїздка була здебільшого цікавим досвідом, проте деякі речі мене виснажили.

Змінити ваш спосіб спілкування може бути непросто. Якщо стосунки стали надто близькими, корисно взагалі не бачитися протягом декількох тижнів. Коли зустрінетеся знову, зможете по-новому побачити одне одного і почати спільний шлях заново, за новими правилами.

Малими ми всі жили в симбіотичних стосунках. Немовля не відчуває своєї окремішності від матері. У найкращому випадку вони — єдиний організм, у якому одне вгадує потреби іншого. Мало хто з нас не набув досвіду позитивного злиття в дитинстві. Тож доволі спокусливо почати кофлюєнтні стосунки в дорослому віці. Вони нездорові не лише в психологічному плані. У таких стосунках низька якість спілкування й ніхто не почувається побаченим і почутим.

  Злиття між дітьми й батьками

Досить часто в стосунках батьків із дітьми елементів злиття значно більше, ніж це корисно. Несвідомо ті батьки, у яких бракує досвіду здорової прив’язаності, проєктують власне бажання злитися з іншою людиною на своїх дітей. Твердження штибу «моя дочка — викапана я» або «він такий само зухвалий, як і я в дитинстві» свідчать про нездорові стосунки. Деякі батьки впевнені, що знають, як почуваються їхні діти; тоді вони схильні бачити в своїх дітях лише себе — а самих дітей не бачать і не чують.

Якщо дитина віддаляється від вас, варто подумати, чи ви не стали несвідомо сприймати дитину як частину себе. Тоді дитині треба відступити від вас на певну відстань, щоб зрозуміти, хто вона.

Важливо — особливо коли це стосується наших дітей — з обережністю ставитися до переконання, що ми точно знаємо, хто вони і що відчувають. Значно краще проявити цікавість і розпитати дитину особисто. Якщо ви раніше приділяли більше уваги тим рисам дитини, які асоціюєте із собою, варто змінити тактику і звернутися до тих аспектів її особистості, які зовсім не схожі на ваші.

Вправа

Потренуйтеся казати «я» і «ти» замість «ми» та створіть умови для відмінностей. Наприклад, згадуючи про якийсь спільний досвід, скажіть: «Я пережив це так. Можливо, в тебе інші враження. Можна дізнатися, які саме?».

Потренуйтеся виражати свою відмінність. Почніть із простого; наприклад, спитайте в іншої людини, який колір їй найбільше подобається. А ваше завдання полягає в тому, щоб пояснити, що вам подобається інший.

Поекспериментуйте з незгодою. Така вправа може дати вам значно більше задоволення й позитивних емоцій, ніж підігрування одне одному.

  Підсумок розділу 10: Дозвольте іншій людині відрізнятися від вас

Якщо в стосунках хтось не має змоги висловити незгоду або іншу думку, він почуватиметься вимушено й знуджено. При цьому й сам може не розуміти, що не так.

Якщо взаємини батьків і дітей занадто тісні, діти відчуватимуть потребу віддалитися від батьків, щоб знайти себе.

Розділ 11. Погляньте на вашу родину

Якщо вам важко з вашою мамою, їй, найімовірніше, було також важко з її мамою чи татом, а їм було важко зі своїми батьками тощо. Ви неодмінно принесете свій набутий досвід — як добрий, так і поганий — у стосунки зі своїми дітьми або з іншими близькими родичами.

  Навички побудови стосунків успадковуються

Тих навичок побудови стосунків, які маєте зараз, ви навчилися в дитинстві від найближчих людей. Якщо не пропрацювали свою манеру спілкуватися з людьми в психотерапії або в інший спосіб, то, найпевніше, на емоційному рівні ви повторюватимете той самий сценарій, що й ваші батьки. Ваш спосіб підтримувати стосунки буде схожий на їхню стратегію, а ви понесете його далі, іншим своїм близьким людям.

Деякі люди не одразу визнають, що їхні стосунки із дітьми мають щось спільне зі стосунками з батьками.

Утім, найчастіше, якщо пильно придивитися, вони передають дітям те, що отримали самі — тільки в іншому вигляді.

У домі мого дитинства дотримувалися суворих правил поведінки за столом. Наші обіди були дуже гнітючими, на них панувала крижана атмосфера. Коли в мене з’явилися діти, я зосередилася на тому, щоб створити дружню атмосферу за сімейним столом. Навмисне дивилася крізь пальці на погані манери моїх дітей, натомість зосереджуючись на бесіді й розпитуючи їх, як минув день.