Свобода і терор у Донбасі: Українсько-російське прикордоння, 1870–1990-і роки

Загалом з вересня 1937 по лютий 1938 р. в Сталінській області заарештовано щонайменше 4265 етнічних німців. З них 3608 чол., або 84,6%, розстріляно[1170]. Німці становили 1,5% населення області, але серед репресованих їхня частка сягала 21,7%[1171].

Представники інших національностей також були піддані репресіям через етнічну належність. Зокрема, загинуло багато осіб грецького походження. 1937 р. одне село втратило 600 греків, яких звинуватили в намірі відділити південь Донбасу, велику частину Донщини, Кубань і північний Кавказ від Радянського Союзу і створити Грецьку республіку[1172]. Тридцятивосьмирічного грека-селянина І. А. Соколова і A. C. Шапурму, п’ятдесятиоднорічного конюха (обоє — з грецьких сіл на півдні Донбасу), заарештовано 17 грудня 1937 р. 28 січня 1938 р. їх розстріляли як членів контрреволюційної грецької повстанської організації[1173]. Були розстріляні майже всі члени трупи грецького національного театру в Маріуполі[1174]. Отже, з вересня 1937 по лютий 1938 р. заарештовано принаймні 3628 греків; 3470 із них, або 95,6%, загинули[1175].

Євреї не підлягали репресіям як окрема етнічна група, але все-таки окремі євреї постраждали як «сіоністи»[1176]. Як і решта груп, євреї постраждали тому, що зберігали свою окрему культуру. В Києві був заборонений єврейський хор (один сучасник згадував: «Він мав велику силу впливу на людей, це було високе мистецтво, ми пишалися ним»), а єврейську літературу погромили: «Все понищили, попалили»[1177]. Жертвами сталінського терору стали також цигани[1178]. Татари на Донбасі пропаґували панісламізм, навіть не підозрюючи, що він, за висловом Іванова, начальника таємної поліції, був витвором німецьких шпигунів[1179].

На заході країни масово розправлялися з поляками і німцями, а тим часом з півдня депортували курдів, іранців та представників інших місцевих національностей, зі сходу — корейців і китайців[1180]. Улітку 1937 р. всі китайці зникли з Києва. Зникнення поляків, китайців та представників інших націй місцеві жителі вважали національною чисткою[1181]. При всіх цих чистках інтеліґенції, виразнику національної свідомості, а отже, «націоналізму», діставалося найбільше.

У березні 1938 р. в Червоній армії була заборонена комплектація частин за національною ознакою[1182]. Окремим декретом у червні 1938 р. Комісаріат оборони зняв з посад 4138 командирів та політичних працівників іноземного походження — німців, поляків, латишів, литовців, естонців, болгар та ін.[1183].

Українців, які становили переважну частину населення Донбасу й України загалом, мисливці на ворогів вважали потенційними націоналістами, а отже, потенційними сепаратистами і ворогами. (Хрущов згодом згадував, що Каганович «полюбляв твердити, що кожен українець — потенційний націоналіст»)[1184]. Як і його попередники, жертвою сталінського терору став народний комісар освіти В. П. Затонський. У листопаді 1937 р. його заарештували, бездоказово звинуватили в участі в «антирадянському Українському націоналістичному центрі» і розстріляли в липні 1938 р.[1185]. Керівництво компартії України було дуже проріджене терором. З одинадцяти членів Політбюро, обраних на травнево — червневому з’їзді партії, десятеро репресовано; зі 102 членів і кандидатів у члени ЦК та 9 членів ревізійної комісії 100 репресовано[1186]. Не всі вони були українцями, але неукраїнців (як поляк Косіор і росіянин Постишев) підозрювали в духовній залежності від України. Комуністична партія Західної України була розпущена в липні 1938 р. «постановою Комінтерну за наказом Сталіна, а більшість її членів були “запрошені” до Москви, де й розстріляні»[1187].

Українську інтеліґенцію, як і інтеліґенцію з інших етнічних груп, піддавали жорстоким репресіям, письменників масово тероризували. З 1930 по 1953 р. Загинуло 80 відсотків письменників. З 259 письменників, про яких є вістки, 17 розстріляно, 8 покінчили життя самогубством, 175 кинуто в табори (скільки там було розстріляно й померло — невідомо), 16 просто безслідно зникли, і лише 7 померло своєю смертю[1188]. Цілі науки — українознавство і краєзнавство — були знищені[1189].