Свобода і терор у Донбасі: Українсько-російське прикордоння, 1870–1990-і роки

Мабуть, найсерйозніше заворушення сталося в Шахтах у жовтні-листопаді 1923 р., коли застрайкували п’ять тисяч гірників із чотирьох шахт. Казали, що якийсь Капустін, колишній партієць, підбурював робітників проти партії. Капустін заявив, що партія добре живе коштом робітників, і висунув гасло: «Геть партосередок і профком! Хай живе ЦК РКП(б) і ВСР!» Говорили також, що Капустін розпускає чутки, наприклад, про розкол у партії. (Згодом місцеву партійну організацію звинуватили в тому, що вона «не виявила йому недовіру, призначала його на відповідальні посади в керівництві кооперативних спілок і шахти, доручала йому інші “небезпечні” завдання»). 1 листопада місцевий партійний осередок заарештував Капустіна. Того вечора робітники скликали збори, вимагаючи його звільнення. Вони навіть вимагали звільнити шість заарештованих колишніх білих офіцерів. Робітники погрожували, що захоплять у заручники начальника копальні, окружного партійного секретаря Равича, який прийшов на мітинг, і голову окружного виконкому рад, якщо їхні вимоги не задовольнять. Коли Равич засудив колишніх білих офіцерів за те, що вони страйкують, із натовпу почали одностайно вигукувати: «Серед нас багато білих офіцерів. Радянська влада нас амністувала». Комуністи і комсомольці, присутні на мітингу, відступили і не голосували проти вимоги звільнити Капустіна. У критичний момент секретар партосередку зомлів, і його довелося винести геть.

Наступного ранку невеличкий гурт робітників (100–150 чоловік) з червоними профспілковими прапорами у супроводі аматорського оркестру вирушив до міської в’язниці. По дорозі натовп збільшився до 1000 чоловік, до робітників приєднувалися й жінки та діти. Делеґація встряла в сутичку з міліцією і охороною, відібрала зброю в кількох солдатів і застрелила на смерть одного коня. Капустін кричав із вікна в’язниці, вимагаючи, щоб його негайно звільнили, бо інакше буде пізно, погрожував він. Коли міліція почала стріляти з револьверів, Капустін наказав юрбі розійтися. Стріляли в повітря, в натовп скерували водяні струмені. Лише тоді люди розбіглися. Комісія, прислана з Центрального Комітету партії, визнала, що умови життя були справді важкі, але водночас зробила висновок, що серед шахтарів були контрреволюційні елементи, і передусім серед колишніх козаків, які, втративши свою землю, були змушені працювати на шахтах, і серед білоеміґрантів, які, отримавши від радянської влади амністію, повернулися на батьківщину[644].

Неясно, чи влада Капустіна була схожа на владу, яку мав Коноплянников 1917 р. (розділ 3). Але ясно те, що комісія Центрального Комітету партії не надала ваги загальному обуренню робітників, засудивши натомість так звані контрреволюційні елементи.

Малюнок 4.2. «Напад на видатних прибульців», 1923 р. ГАРФ, ф. 324, оп. 27, спр. 64, арк. 40.

Комісію Центрального Комітету, за її власним визнанням, зустріли в Донбасі з підозрою. Дуже мало місцевих жителів пов’язували з цією комісією свої надії. Головна причина полягала в тому, що ця комісія просто була ще однією з багатьох комісій, присланих Москвою (тридцять п’ятою, за одними даними, і сорок третьою, за іншими — з 1920 року), які прибували дуже помпезно, цілими поїздами[645]. Помпезність, пихатість і зарозумілість членів комісії донбаські робітники висміювали в піснях і малюнках. Одна пісня починається так:

В Москве думали, гадали,
Наконец в Донбасс послали[646]

.Тридцать пятую по счету
Проявить, дескать, заботу.
Едуть дяди не простые,
Полномочия большие,
Ярославский, Гончаров
И Чубаров, и Бубнов,
Сенюшкин, Акулов с ними
И Угарушка, детина.

Далі в пісні висміюються методи розслідування, обговорення і міркування, закінчується пісня іронічними словами:

Будем ждать мы из Москвы
Словно с небушка крупы[647]

.Будут средства и зарплата,
У шахтера будет хата.
Будет хата, а не курник,
Будет грамотней, культурней.
Донбасс снова заживет,
Журавушку запоет[648].

Очевидно, ці останні рядки стосуються обіцянок, які ніколи не будуть виконані. Такі яскраві свідчення «контрреволюційного настрою» зібрала комісія й повезла до Москви.