ТИСЯЧА ДОРІГ

Орланові зовсім не було гаразд зимувати в надрайоні Буйного. Він знав, що в його терен і перебував підпільник, його псевдо Микита, якому Буйний не довіряв. Микита походив з Рівенщини, вступив до УПА за німецької окупації, але з приходом большевиків, у час безнастанних боїв з військами НКВД, залишив УПА та переховувався на власну руку. В той час він оженився. Згодом Микита поновив контакт з місцевими підпільниками і просив, щоб його прийняли у свої ряди. Коли був свіжий набір в 1948 - 49 роках, Микиту взяли на увагу, але наперед доручили якесь доволі трудне завдання. Він його виконав, і після того його прийняли в підпілля. Микита був талановитий, він скоро привернув до себе увагу Буйного, і той дав йому нагоду вивчити техніку деревориту. Він ще й умів направляти радіо, обслугувати циклостиль, так що незабаром опинився біля Буйного. Вправді не був у його охороні, але Буйний нераз заходив до його криївки і в ній затримувався.

Підпільники, що перебували в одній ланці з Микитою, за деякий час стали підозрювати, чи він не зголосився до МҐБ у час, коли сам переховувався, і вже з доручення служби безпеки не упхався в підпілля. Те, що виконав доручене йому завдання, не обов'язково може бути мірилом його чесности. З протоколів допитуваних агентів було відомо, що органи безпеки йшли на руку завербованому агентові та вможливлювали йому виконати завдання. Орлан одержав був від свого зверх-ника копію протоколу зізнань агента в Городоцькому р-ні, Львівської области, у якому був описаний саме такий випадок.

Ґебе домовлялося з агентами про різні способи контактування. Могли це бути мертві пункти в лісах, на полях, при дорогах. Або агент залишав лист ніби до родини і просив знайомих людей кинути його на пошту і ще хтозна-які вони мали способи контактів. Натреновувано своїх співробітників у спеціяльній школі "по борбє с бандітізмом". Там з найбільшою докладністю вивчали підпільників, їхній побут, способи будови бункерів, монтування зв'язкових ліній, тактичні прийоми і всі інші деталі, зв'язані з життям і діями підпілля.

Нераз ґебе залишало такого "внутренника" неактивним протягом року, щоб дати йому час здобути довір'я в середовищі підпільників. Він лиш мав повідомити, де міститься його криївка, щоб опергрупи припадком не знайшли його. Коли б таке сталось, загинув би враз з іншими, якщо б перебував у криївці не сам. "Внутренник" також подавав МҐБ якнайбільше деталів зі свого перебування та праці: траси, якими ходив на зв'язки, спосіб контактування на зв'язкових пунктах, прізвища родин, які помагали підпільникам, і все інше.

Крім подавання інформацій, агенти мали ще допомогти органам безпеки фізично ліквідувати підпільників. МҐБ завжди брало до уваги рівень освіти агента і його природне обдаровання. На підставі того визначало йому завдання. Коли гебісти бачили, що агент не зайде в підпіллі далі рядовика, він мав помогти їм зліквідувати підпільників, головно районового провідника у своєму районі. Якщо агент був талановитий та ще з освітою, то мав можливість опинитися через деякий час ближче надрайонового, а то й окружного керівника. Він повинен був виявити пильність у роботі, відвагу і тим привернути до себе їх увагу. Відповідно до того, де опинився агент, йому призначало тебе завдання.

Особливу увагу присвячували органи безпеки теренам, крізь які проходили лінії зв'язків від Головного Проводу і між місцевими провідниками на вищих постах. їм дуже важливо було, щоб "внутренник" вліз на зв'язкову лінію і подавав усі інформації: адреси на пакетах і листах, їх величину, спосіб обпакування, напрям приходу та відправки, те, як часто відбувалися зв'язки, місця переховування пошти в міжзв'язковому часі та інші деталі. Дуже пильним мусів бути агент на зв'язку до людей, які проходили через його руки. МҐБ вже поінформувало його про вищепоставлених провідників, які діяли в даних теренах, описали вигляд, може, й показали їхні світлини. Якщо б котрийсь із керівників проходив лінією, він мав негайно повідомити органи безпеки, а в крайньому разі сам його убити, навіть коли б мав себе здемаскувати і після того втекти з підпілля.

Не зважаючи на всі софістиковані прийоми, МҐБ мусіло, одначе, проявити свою природу, пустити тут і там "фарбу", і це влегшувало підпіллю викриття агентів. Воно ще й давало агентові завдання морально послаблювати середовище, в якім проживав, спритно плести інтриги і сіяти незгоду між повстанцями. Під плащиком нібито втримування дисципліни наставляло його ставитись до населення нетактовно, грубо та вимогливо і тим викликати в людей відразу до підпільників. Агентам дораджувано якнайменше читати підпільну літературу, щоб вона їм "нє мєшала".