ТИСЯЧА ДОРІГ

У ці вже дуже важкі роки його поява, розмови, які завжди і всюди провадив з повстанцями, мали великий вплив на них. Навіть у найдраматичніших ситуаціях він знав, чим підкріпити їхню віру. Умів з'ясувати їм суть і логіку нашої, вже тоді безвиглядної, боротьби і помагав зрозуміти глузд навіть смерти повстанця. Я бачила, як виснажені довгою боротьбою люди жадібно ловлять його слова і як глибоко ті слова западають їм у душу. Опісля вони поділялись ними зі своїми побратимами. Віра у правоту обраної ідеї була нашою богинею, але віра в провідника скріплювала і додавала сили в змаганнях за досягнення нашої мети. Своєю вдачею Орлан, як магнетом, притягав людей, він був свідомий того і, коли стало важко, старався якнайчастіше перебувати серед підпільників. Коли люди опинялися в обставинах, у яких не можна було вже нічого зарадити, ніщо придумати, тоді звертали очі на нього, з вірою, що він знайде вихід.

Після наладнання зв'язку на південь, ми відійшли від Назара. По нас прийшов районовий Здолбунівського р-ну Матвій і радіотехнік у цьому ж районі Славко. Матвій, молодий, гарно збудований хлопець, був зі свіжого набору. В розмові показавсь інтелігентним, мабуть, мав інші обдаровання, коли вже добився поста районового керівника.

В селі Півче, Мізоцького р-ну, ми зустрілися з окружним Уліяном. У його криївці працювала секретарка Ганя. Вона була з 1926 року народження, походила з села Дермань. У підпіллі перебувала з 1949 року, після того, як її МВД арештувало, потім звільнило, зобов'язавши до співпраці з ним. Уліян знав добре батьків дівчини, Ганя все йому розказала і просила прийняти в підпілля. Батьки не протиставились її рішенню. Влітку Ганя часто перебувала сама в криївці. Уліян та місцеві повстанці Мисливець, Тарас, Чорний і Степан були зайняті своєю роботою і тому рідко її відвідували.

Тарас і Мисливець, віком у сороківці, жонаті, походили з Мізоцького р-ну. їхні родини вже вивезено на Сибір. Чорний був зі Здолбунівського р-ну, за німецької окупації німці вивезли його на роботу до Німеччини. Вернувшись додому після війни, він відразу пішов у повстанці. Його брат уже загинув у підпіллі.

Ганині батьки завжди приймали повстанців, як свою родину, тож коли батько хотів побачити, як проживає його донька, Уліян, хоч вже який конспіратор, не відмовив йому. Батьки довго не втримались у своїй хаті, незабаром їх вивезли на Сибір. Ганя була працьовита і скромна дівчина, підпільники і сім'ї, в яких перебувала, любили її. Одначе була слабкого здоров'я. В нездорових умовинах життя по криївках у неї розвинулася туберкульоза, часто покашлювала і на очах марніла.

В Уліяновій криївці Орлан приготував пошту та пакети літератури, призначені до відправи в Житомирську область, а також лагодив кореспонденцію до волинських і поліських округ. Я і Ганя помножували на машинках потрібні до висилання матеріяли, приготовляли реєстри літератури в пакетах. Закінчивши роботу, ми всі відійшли до лісу.

Славні там ліси. З невеликими проміжками, вони простягались на схід, до Острога, і далі в Славутський р-н, а на південний захід - Кременецькими горами під Кременець. У лісі ми долучились до групи повстанців, у якій були надрайоновий Здолбунівського н-ну Сірий, Уліян, бойовик з охорони Уліяна Чумак, потім Мисливець, Тарас, Степан і, на мою велику радість, Мороз. Він саме прибув з Житомирської области. Зібралося нас, отже, десять чоловік, а це, як на 1952 рік, - велика група. В той час уже не збиралось так багато повстанців разом на одному місці. Розтягнувшись бойовим рядком, навіть легше було проходити лісовими стежками й доріжками, і мимохіть нагадувались кращі часи...

Я не зразу впізнала Мороза. Три роки тому, поки відійшов він з групою повстанців у Житомирську область, зустріла його в Уліяна, молоду енергійну людину, з кулеметом через груди, педанта навіть у підпільних умовинах. Тепер був вихуді-лий, у зношеному мундирі й виглядав на десятку років старший, як тоді, коли його бачила. Тільки рухи ті ж енергійні, ще упевненіші, і той же кулемет через плече.

Їх вибралося двох на зв'язок, але другий зв'язковий захворів у дорозі, і Мороз мусів залишити його в знайомих людей у Плужнянському р-ні. Далі йому треба було пробиватись самому. П'ять діб не спав - ночами мусів маршува-ти, а вдень не наважувався спати, коли був один на постою. Могла проходити облава, або хтось завважив би сплячого і доніс на МВД. Задержатись у дорозі хоч на одну ніч і переслатися Мороз не міг - він стратив забагато часу через нездужання його друга і ледве встиг своєчасно дійти на визчачену зустріч.

Мороз приніс вістку, що секретарка заступника Орлана "К-13", яка відійшла разом з ним у східні терени, арештована в Житомирі на залізничній станції враз із місцевою дівчиною. При них знайшли підпільну літературу, яку вони перевозили в інші міста.