Читаем У карнавалі історії. Свідчення полностью

До речі, моя руситка, що протестувала проти нахабства мордвинів, євреїв та комі, була дочкою угорського комуніста, який прийшов робити революцію разом з Бела Куном (а той, за її ж словами, топив у крові Крим і переважно російських людей).

Але не поспішаймо робити висновків. Ось українець. Витончений гумор, смак, солідна ерудиція. Він стверджує, що українці — нація бандитів (наводить безліч прикладів), яка нічого не створила і т. д. Я довідався його біографію. Виявляється, у Київському університеті про нього розпускали чутки, що він єврей. І почали цькувати (не лише українці). Наступили йому на хвоста. Він розлютився і… став українофобом.

А ось єврей. Цьому наступили на хвоста євреї й росіяни. Став завзятим українським націоналістом, який ненавидить усе єврейське і все російське.

Це все шкурна ідеологія: вдарили з правого боку — став лівим, вдарили з лівого — став правим, вдарили з обох боків — став песимістом, еклектиком, циніком чи кагебістом (саме істеричні ідеологи, злісні антикагебісти часто стають агентами КДБ).

Той приїзд до Москви мені особливо запам’ятався саме через «національну проблему».

Мені розповідали про добродія Скурлатова. Скурлатов організував якесь комсомольсько-філософське товариство. Став кимось у МК комсомолу (з ідеології, чи що). Написав інструктивно-методичного листа про методи поліпшення роботи комсомолу.

Найбільшу ставку робить на захоплення. А для цього треба «окрасивити» ідеологію комсомолу. І потекла суміш руситства, мілітаризму, гегельянства, маоїзму, ніцшеанства, космічної містики Федотова і правильно зрозумілого брежнєвізму. Стиль непоганий, філософські прикраси й новизна.

Скурлатов розіслав брошуру у ЦК республік, у великі комсомольські організації, в Академії наук.

Але на нещастя прочитав це все хтось з ерудитів, що читав навіть… Геббельса і Розенберґа. І побачив цитатки з класиків фашизму. Обурився й відгукнувся. Скурлатова попросили вийти з МК, брошуру обережненько вилучили (не приведи Боже потрапить у самвидав, ганьби не оберешся).

Казали, що Скурлатов був людиною розумною і, судячи з усього, щирою. Він обміркував свої помилки, викинув зі своєї ідеології марксизм і гордо пішов до руситів, до істинно російських людей. А ті залюбки прийняли — розумна людина, перевиховалась. Пізніше став офіційним вченим, фахівцем з сіонізму.

Або ж Ілля Глазунов, знамено московських руситів. Монархія, православ’я, істинно російська культура — знову все ті самі гасла. Перефразовуючи Руссо: назад, до Росії, до лаптів, до мужичків, що не зіпсуті «лампочкою Ілліча» і шанують лучиноньку, дубиноньку та доброго пана з добрим царем.

Я слухав про Глазунова і думав: бідна Русь, навіщо тобі патріоти? І куди ж ти мчиш (за Гоголем, за Достоєвським) — до Апокаліпсису?.. Та ж він уже є…

Минає рік-другий. У «Літературці» — портрет Альенде пера Глазунова. Виїжджаю з психтюрми-СРСР. Читаю в газеті «Русская мысль» повідомлення про те, що Глазунов подорожує по Заходу, пишаючись своєю місією: дозволено йому малювати Самого, вождя людей російських і всього прогресивного людства — Брежнєва.

Коло замкнулось, Глазунов перейшов на інший виток спіралі своєї думки і кар’єри, а Русь розпочала нову епоху самопоневолення.

Усі ці сумні абсурди, звичайно, не перешкоджали мені бачити «неістинно» росіян, наприклад, Буковського, Сахарова. І вірити, сподіватися на їхню перемогу на Русі святій-грішній. Слава Богу, мої компліменти їм обом виявилися не перебільшені. Антиімперські настанови Буковського завжди були і залишаються різкі й чіткі. Тільки завдяки Буковському вдалося створити на Заході єдину правозахисну боротьбу, «нацменів» разом з росіянами. Захист «нацменів» з боку Сахарова завжди був послідовний, а тепер щодо чеченців так само послідовна його дружина.


*


Майже одразу з Москви я поїхав до Львова, до В’ячеслава Чорновола, у якого побувала Таня.

Тонке, нервове обличчя, розумні, пристрасні очі. Ласкава усмішка. Поруч дружина, типова українка-інтеліґентка. Набожна. Але як я не намагався наштовхнути її на розмову про Бога, не відгукувалась. Бог для неї — інтимне, своє.

Зате В’ячеслав залюбки відгукувався на всі теми: культура, історія, націоналізм, соціалізм, Дубчек, Гусак. На жаль, його часто не було вдома, і я залишався тільки з його книжками.

У Західній Україні є та перевага, що в людей залишились книжки, видані в Польщі, у Німеччині до 39-го року. Тому я зміг багато прочитати з історії політичних рухів західних українців до війни. З боротьби цих течій та союзу між частиною з них постала під час війни Українська повстанська армія (УПА), що боролась з німецькими фашистами і радянськими військами (після їхнього приходу в Україну). Тяжко було зрозуміти, хто був з ким, хто що робив. Офіційна пропаганда всіх називає українськими фашистами, бандерівцями. До цих бандерівців зараховано і ворогів бандерівців. Але хто такі бандерівці, їхню програму й методи боротьби з’ясувати так і не вдалося.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Академик Императорской Академии Художеств Николай Васильевич Глоба и Строгановское училище
Академик Императорской Академии Художеств Николай Васильевич Глоба и Строгановское училище

Настоящее издание посвящено малоизученной теме – истории Строгановского Императорского художественно-промышленного училища в период с 1896 по 1917 г. и его последнему директору – академику Н.В. Глобе, эмигрировавшему из советской России в 1925 г. В сборник вошли статьи отечественных и зарубежных исследователей, рассматривающие личность Н. Глобы в широком контексте художественной жизни предреволюционной и послереволюционной России, а также русской эмиграции. Большинство материалов, архивных документов и фактов представлено и проанализировано впервые.Для искусствоведов, художников, преподавателей и историков отечественной культуры, для широкого круга читателей.

Георгий Фёдорович Коваленко , Коллектив авторов , Мария Терентьевна Майстровская , Протоиерей Николай Чернокрак , Сергей Николаевич Федунов , Татьяна Леонидовна Астраханцева , Юрий Ростиславович Савельев

Биографии и Мемуары / Прочее / Изобразительное искусство, фотография / Документальное
Русская печь
Русская печь

Печное искусство — особый вид народного творчества, имеющий богатые традиции и приемы. «Печь нам мать родная», — говорил русский народ испокон веков. Ведь с ее помощью не только топились деревенские избы и городские усадьбы — в печи готовили пищу, на ней лечились и спали, о ней слагали легенды и сказки.Книга расскажет о том, как устроена обычная или усовершенствованная русская печь и из каких основных частей она состоит, как самому изготовить материалы для кладки и сложить печь, как сушить ее и декорировать, заготовлять дрова и разводить огонь, готовить в ней пищу и печь хлеб, коптить рыбу и обжигать глиняные изделия.Если вы хотите своими руками сложить печь в загородном доме или на даче, подробное описание устройства и кладки подскажет, как это сделать правильно, а масса прекрасных иллюстраций поможет представить все воочию.

Владимир Арсентьевич Ситников , Геннадий Федотов , Геннадий Яковлевич Федотов

Биографии и Мемуары / Хобби и ремесла / Проза для детей / Дом и досуг / Документальное