Читаем У карнавалі історії. Свідчення полностью

Один злодій-мораліст пояснював мені, що сексуальна розпуста дуже збільшилась після міжнародного фестивалю, на якому наші шльондри навчилися модних способів сексу, а від них це перейняла молодь з партійної еліти. До того ж, партійна еліта крутить у себе вдома західні порнографічні фільми, до їхніх дітей ходять друзі, і тому порнофільми розходяться поміж молоддю, богемою та у торгашів.

Розповідями про секс заповнені всі дні. Ті повторюють одні й ті самі оповіді, ті багато фантазують, видаючи мрії за минуле.

Приходять послухати санітари. Самі розповідають…

Мене знову переводять до буйних. В палаті «надзорці» від 18 до 21 особи. Бували «надзорки» по 40 чоловік.

Галас не припиняється — крики, пісні, бійки між собою та з санітарами.

Лікарі, пацієнти, лікування…

Ніна Миколаївна Бочковська. Завідує відділом.

Це вона — справжня «Ельза Кох». Куди там Еллочці Людоїдці, просто істеричці та сексуально стурбованій. Та покричить, покричить, призначить покару і піде. Вершиною цинізму Еллочки було те, що вона сіла на голову хворому, що назвав її Ельзою Кох. Сама сміється із цього прізвиська: бояться, мовляв, мене мужики. Дуже хоче, щоб її вважали за інтеліґентну людину.

Євдокимову Еллочка якось похвалилась, що купила Еріх-Марію Ремарку. Той і охрестив її «Ремаркою». Еллочка помстилась йому, приписавши галоперидол. Не знаю, чому пропустив подробиці Еллоччиних сеансів. Уявляєте собі, який кайф має жінка з комплексом меншовартості, коли під нею десятки, а то й сотня, сексуально голодних мужиків, а вона їх карає, навіть сракою може сісти на голову? З самого початку мене попередили, що Еллочка дає сеанси. Викличе, допитує, а спідниця — з розрізом, ноги розставлені, голова в зека крутиться, зазирає туди, в розріз. А сам меле те, що вона питає. Я їх за жінок не вважав, але, на відміну від Євдокимова, грубо не відкидав «жіночої» примхи. Дивився не вниз, а в лице, й охоче розмовляв про Фройда, західну культуру сексу тощо. Таким чином, вона діставала кайф, і не почувалася зневаженою ні сексуально, ні інтелектуально. На відміну від Євдокимова, навіть з якимось зацікавленим співчуттям ставилася до мене… Й ліків давала небагато.

Ніна Миколаївна розуміється на людській психології, легко ловить мене на недоказаному (а я й не збирався говорити їм все, що думаю про владу, а відповідав тільки на питання про мої праці). Здивувала мене тим, що любить мого улюбленого художника — Чурльоніса. (Лежала репродукція під шклом, на її столі. «Як, ви любите Чурльоніса?» — це, шукаючи і до неї «ключі». Не знайшов, лише до неї не знайшов…) Докоряла мені тим, що я люблю психічно ненормальних художників: Іванова «Явлення Христа народу», Врубеля, пізнього Ван-Ґоґа, Марка Шаґала.

— А Чурльоніс — він хоч був здоровий?

— Нєт. Он пакончіл с сабой.

— Чому ж ви його любите?

— Ета уж майо дєла.

Таня передала книжку Перрюшо «Життя Ван-Ґоґа». Бочковська прочитала і заборонила давати іншим хворим: «Це ж історія психічної хвороби».

Усі мої листи до дружини й дітей глузливо коментувала — «ласкаві слова», «поради дітям», «дружині», мрії про спільну працю.

Беручи до уваги те, що в цьому відділенні видавали максимальні дози нейролептиків та сірки, мало хто відважувався розпочинати з нею дискусії.

Вривалась вона до палати і холодним, безживним голосом казала:

— Пєтров, ти опять обругал сєстру! Сєра!

— Іванов, гаварят, што ти занімаєшся ананізмом.

— А к тєбє, Сідоров, больше нє прістают с грязнимі прєдложеніямі?

І всім — нові дози нейролептиків.

Хтось скаржиться — боляче.

— Нічєво, прєждє чєм ізнасіловать дєвочку, задумаєшся, вспомніш про сєру. Ви лєчіться сюда прішлі, а нє отдихать.

— Ніно Миколаївно? А коли оце я видужаю?

— Кагда я на пєнсію вийду, а ти ананіравать пєрєстанєш.

— Плющ, пачєму ви нікогда нє здороваєтєсь с намі? Ето прінципіально, ілі із-за нєвоспітанності? Ви же культурний чєловєк, какіє кніґі чітаєтє.

Допитує різким голосом, який принижує:

— Вот ви дружитє с етім убійцей, што двоіх жон убіл.

— Не дружив я з ним, а просто слухаю його цікаві розповіді.

— Всьо про разврат, нєбось?

— А про що ж іще слухати? Про вбивства?

— І как ви слушаєтє всьо ето? У вас же жена єсть, вон ви єй какіє нєжниє названія в пісьмах дайотє, а самі слушаєтє гадості!

— Ви ж навпаки самі звинувачуєте мене, що я ні з ким, крім політиків, не розмовляю. А з Володею розвели через розмови про фантастику. З ким же мені говорити і про що? Книжок ви видаєте мало.

Вона причепилась, щоб я написав покаяння в дусі Дзюби, Якіра і Красіна.

— Ви ж самі розумієте, що в їхньому віці так швидко не міняються. Ви хочете, щоб я написав брехливого папірчика?

— Нєт, нєт, ми знаєм, што ви правдівий чєловєк. Но, может, под іх вліянієм ви пєрєдумаєтє, ізмєнітє своі взгляди.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Академик Императорской Академии Художеств Николай Васильевич Глоба и Строгановское училище
Академик Императорской Академии Художеств Николай Васильевич Глоба и Строгановское училище

Настоящее издание посвящено малоизученной теме – истории Строгановского Императорского художественно-промышленного училища в период с 1896 по 1917 г. и его последнему директору – академику Н.В. Глобе, эмигрировавшему из советской России в 1925 г. В сборник вошли статьи отечественных и зарубежных исследователей, рассматривающие личность Н. Глобы в широком контексте художественной жизни предреволюционной и послереволюционной России, а также русской эмиграции. Большинство материалов, архивных документов и фактов представлено и проанализировано впервые.Для искусствоведов, художников, преподавателей и историков отечественной культуры, для широкого круга читателей.

Георгий Фёдорович Коваленко , Коллектив авторов , Мария Терентьевна Майстровская , Протоиерей Николай Чернокрак , Сергей Николаевич Федунов , Татьяна Леонидовна Астраханцева , Юрий Ростиславович Савельев

Биографии и Мемуары / Прочее / Изобразительное искусство, фотография / Документальное
Русская печь
Русская печь

Печное искусство — особый вид народного творчества, имеющий богатые традиции и приемы. «Печь нам мать родная», — говорил русский народ испокон веков. Ведь с ее помощью не только топились деревенские избы и городские усадьбы — в печи готовили пищу, на ней лечились и спали, о ней слагали легенды и сказки.Книга расскажет о том, как устроена обычная или усовершенствованная русская печь и из каких основных частей она состоит, как самому изготовить материалы для кладки и сложить печь, как сушить ее и декорировать, заготовлять дрова и разводить огонь, готовить в ней пищу и печь хлеб, коптить рыбу и обжигать глиняные изделия.Если вы хотите своими руками сложить печь в загородном доме или на даче, подробное описание устройства и кладки подскажет, как это сделать правильно, а масса прекрасных иллюстраций поможет представить все воочию.

Владимир Арсентьевич Ситников , Геннадий Федотов , Геннадий Яковлевич Федотов

Биографии и Мемуары / Хобби и ремесла / Проза для детей / Дом и досуг / Документальное