Читаем Українські жінки у горнилі модернізації полностью

Спогади українських жінок про Голодомор віддзеркалюють гендерні особливості жіночого досвіду переживання цієї трагедії. Втративши своїх чоловіків та засоби до існування, жінки опинялися перед необхідністю порятунку від голодної смерті не лише себе, а й дітей та старих. Почуття відповідальності за життя цілої сім’ї спонукало жінок до дії, вони шукали і нерідко знаходили способи подолати смерть. Намагаючись врятувати майно, жінки вдавалися до різних форм активного і пасивного спротиву експропріаціям. Власне, приховане від активістів суто жіноче майно часто ставало чи не єдиним рятівним ресурсом для цілої сім’ї, дозволяючи підтримати мінімальний рівень харчування. Масові вияви взаємодопомоги серед жінок (навіть поза межами родинних та сусідських зв’язків) дозволити врятувати життя багатьом приреченим на голодну смерть. Особливо трагічним був досвід матерів, які ставали свідками конання власних дітей і не завжди могли зарадити біді. Перед лицем смерті частина жінок виявляли виняткову жертовність, рятуючи дітей ціною власного життя, інші воліли пожертвувати материнськими почуттями, передаючи дітей у притулки, де ті мали трохи більше шансів вижити. Смертоносний голод руйнував не лише тіло, а й психіку жінок, підривав усталені моральні норми, штовхаючи частину матерів на вчинки, несумісні з роллю матері: вбивства дітей і канібалізм, позбавлення дітей їжі та залишення напризволяще стали найчорнішою сторінкою Великого Голоду і найбільшою травмою для тисяч жінок. Амбівалентного значення набувало саме жіноче тіло, що могло виявитися додатковим ресурсом для порятунку або ж стати чинником додаткових ризиків в умовах правового свавілля. Тілесний досвід жінок виявляється однією з найбільш замовчуваних — тож, вірогідно, найбільш болісних, — тем жіночих спогадів про Голодомор. Досвід Голодомору у жінок, що перебували у містах та у селах по різні боки політичних «барикад» чи посідали різні соціальні позиції, суттєво відрізнявся, тому узагальнити його неможливо. Водночас переважання жіночих свідчень у загальному масиві спогадів про Голодомор та усвідомлення гендерної обумовленості жіночого досвіду зобов’язує нас не лише вшановувати жінок як жертв Голодомору, а й вивчати жіночі зусилля, спрямовані на виживання в надзвичайних умовах Великого Голоду.


Радимо почитати


1. Борисенко В. К. Свіча пам’яті: усна історія про геноцид українців у 1932–1933 роках. — К. : Стилос, 2007. — 286 с.

2. Васильєв В., Віола Л. Колективізація та селянський опір на Україні (листопад 1929 — березнь 1930). — Вінниця : Логос, 1997.

3. Виола Линн. Крестьянский бунт в эпоху Сталина: Коллективизация и культура крестьянского сопротивления Пер. с англ. А. В. Бардина / М.: РОССПЭН, 2010. — 368 с. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://krotov.info/libr_min/03_v/il/a_0.htm

4. Врятована пам’ять. Голодомор 1932—33 років на Луганщині: свідчення очевидців / упор. І. Магрицька. — T. 1. — Луганськ : Промдрук, 2008. — 464 с.

5. Кісь О. Пережити смерть, розказати невимовне: гендерні особливості жіночого досвіду Голодомору // Українознавчий Альманах. — Вип. 6, 2011. — С. 101–107.

6. Голод 1932–1933 років в Україні: причини та наслідки / ред. рада: В. А. Смолій (голова) та ін.]. — К. : Наукова думка, 2003.

7. Гринько А. Жіночі заворушення як засіб боротьби за виживання дітей у 1932—33: на матеріалах Поділля // Вісник Кам’янець-Подільського національного університету ім. Огієнка. — Серія історична. — № 3, 2010.

8. Сапицька О. Участь жінок у селянському опорі колективізації та радянській владі, 1928–1932 // Гілея. — № 6, 2006. — С. 84–94.

9. Снайдер Т. Криваві землі: Європа поміж Гітлером і Сталіним. — К. : Грані-Т, 2011. — 450 с.

10. Петренко В. Більшовицька влада та українське селянство в 20—30-х роках XX ст.: причини, технології, наслідки Голодомору-геноциду (за матеріалами Поділля). — Вінниця : Державна картографічна фабрика, 2008.

11. Хмельницька Л. В. Роль та місце українських селянок у роки колективізації та під час Голодомору 1932–1933 рр. // Наукові записки НПУ ім. М. П. Драгоманова. — Сер.: Педагогічні та історичні науки. — 2013. — Вип. 113. — С. 237–242. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nzped_2013_113_32

Розділ 8

Змагання за представницьку рівність: політична діяльність жінок у міжвоєнній Галичині

Мирослава Дядюк

Перейти на страницу:

Похожие книги

Мсье Гурджиев
Мсье Гурджиев

Настоящее иссследование посвящено загадочной личности Г.И.Гурджиева, признанного «учителем жизни» XX века. Его мощную фигуру трудно не заметить на фоне европейской и американской духовной жизни. Влияние его поистине парадоксальных и неожиданных идей сохраняется до наших дней, а споры о том, к какому духовному направлению он принадлежал, не только теоретические: многие духовные школы хотели бы причислить его к своим учителям.Луи Повель, посещавший занятия в одной из «групп» Гурджиева, в своем увлекательном, богато документированном разнообразными источниками исследовании делает попытку раскрыть тайну нашего знаменитого соотечественника, его влияния на духовную жизнь, политику и идеологию.

Луи Повель

Биографии и Мемуары / Документальная литература / Самосовершенствование / Эзотерика / Документальное
Освобождение животных
Освобождение животных

Освобождение животных – это освобождение людей.Питер Сингер – один из самых авторитетных философов современности и человек, который первым в мире заговорил об этичном отношении к животным. Его книга «Освобождение животных» вышла в 1975 году, совершив переворот в умах миллионов людей по всему миру. Спустя 45 лет она не утратила актуальности. Журнал Time включил ее в список ста важнейших научно-популярных книг последнего столетия.Отношения человека с животными строятся на предрассудках. Те же самые предрассудки заставляют людей смотреть свысока на представителей другого пола или расы. Беда в том, что животные не могут протестовать против жестокого обращения. Рассказывая об ужасах промышленного животноводства и эксплуатации лабораторных животных в коммерческих и научных целях, Питер Сингер разоблачает этическую слепоту общества и предлагает разумные и гуманные решения этой моральной, социальной и экологической проблемы.«Книга «Освобождение животных» поднимает этические вопросы, над которыми должен задуматься каждый. Возможно, не все примут идеи Сингера. Но, учитывая ту огромную власть, которой человечество обладает над всеми другими животными, наша этическая обязанность – тщательно обсудить проблему», – Юваль Ной Харари

Питер Сингер , Юваль Ной Харари

Документальная литература / Обществознание, социология / Прочая старинная литература / Зарубежная публицистика / Древние книги