Читаем Українська байка полностью

Українська байка

Борис Дмитриевич Гринченко , Иван Григорьевич Верхратский , Левко Иванович Боровиковский , Маркиан Семёнович Шашкевич , Пётр Петрович Гулак-Артемовский

Баский та ситий Кінь жив у панів, Усмак досхочу їв,Не мав ніякої роботиАні турботи,Хіба що пан коли на сіножатьЧи на поле поїде погуляти, —Аж докуча біля вівса стоять!Узяв та й вирвався у наймитчати —Біжить, басує, рже, як навісний, Радіє, що на волі,Аж зирк — Воли назустріч плуг тяжкийНасилу волочуть, потомлені на полі.— Геть, мужлаї, бо копитами дам! — Гукає Кінь. — Звертай панам!— Геть сам іди, бо пригощу рогами! — Одказує один з Волів. —Неробо! Не носився б так ти з копитами, Коли б од праці нашої вівса не їв.Отак, як Кінь, говоре й пан до мужиків.

ВОВК ТА ВЕДМІДЬ

Вовк десь Вівцю украв і нісДо себе в ліс.Аж тут Ведмідь. Не їв нічого з рана. Йому здалась Овечка непогана, —Ревнув і надавив Вовка,Вівцю відняв та й геть подався, А сірий наш ні з чим зостався.— От правда на світі яка! — Гукає Вовк. — Моє відняти!А, злодію!.. А, розбишако клятий!..Щоб луснув ти, пропав За те, що правду потоптав. Звіряче право поламав!— А цить! — Ведмідь ревнув на його. — Ач, праведник!.. А ти по правді цюДобув собі Вівцю? Ти, може, заробив у кого?Мабуть, тобі чабан це наділивЗа те, що доглядав йому отари?..Розбійника розбійник докорив, На злодіяку злодій кликав кари,Гукав про правду й про права. Вівця ж мовчала нежива...

ЖУРАВЕЛЬ ТА ГОРОБЕЦЬ

Весна красна цвіла вже на земліІ повивала все красою, Тоді верталися додому Журавлі,Розставшися з країною чужою, І розліталися по рідних болотах.Один такий цибатий птахЗ знайомим Горобцем зустрівся.— А, братику, здоров! — до його він гука,— Здоров! — цвірінька той. — А де це так барився?Ну, як мандрівочка: весела чи тяжка?Чи добре жити на чужині? Що бачив ти у тій країні?— Ой братику! Який же гарний край! — Відмовив Журавель. — Та там розкоші, рай, —Хоч би там жити і довіку! Де не поглянеш ти —Скрізь багна, болота, очерети, А в їх добра без ліку:Що Жаб тих, що Вужів —Так аж кишить! Такі смачні та ситі — Їй-бо, ніде нема таких на світі!Отам я попоїв!— Ото чим вигадав хвалиться! — Відмовив Горобець. — То все дурниця! А от проса які? Та конопель,Та соняхів смачних чи там доволі?— Того не помічав, — одмовив Журавель, — Я більш по болотах, не в полі,То й не дивився, що там є...Не дурно казано, що кожному своє.