Unknown

Боб. ІЦо ми дресируємо цих «ді-пі» * на горил. Крім того, як ви самі бачили...

Бентлі(до Норми, ліниво показуючи головою на Андрія). Цей тип пе позбавлений спостережливості. (До Андрія.) Національність, прізвище?

Андрій. Росіянин, Андрій Макаров.

Бентлі. Ага, пригадую, Макаров. (Після короткої паузи до Норми.) Типовий російський бурлака. Плив з Африки на англійському кораблі, в Гамбурзі втік, щоб

 

 

 

 

 

 

добратись додому, і застряв у нас. Петерсон має з ним тепер великий клопіт.

Бо б (виймає з кишені наручники). Він у нас ще джигу затанцює, сер. (Помітивши, що частина перемі- щенців відгородила його від Андрія.) Ану, гайда звідси! Щоб за хвилину і духу вашого тут не було!

Анна.Сер, я була свідком, клянусь вам...

Б е н т л і. А ви хто така?

Анна.Офіціантка, сер.

Б о б. Тієї самої породи. Взяти обох! (Підходить з наручниками до Андрія.)

Норма(рвучко встає). Ви ведете себе обурливо, сержанте! Хапаєте людину за горло, а коли вона, захи­щаючись, дає вам стусана, ви хочете зробити з неї дер­жавного злочинця, і це робите ви, американський сол­дат, солдат свободи!

Б о б. Свободи, кажете? Я тридцять років живу на сві­ті і ніде не зустрічав цієї леді, хіба тільки в газетах, міс. А втім, ми в окупованій Німеччині.

Норма(показуючи на Андрія і Анну).А хіба ж вони німці?

Боб (з презирством). Гірше, міс, їм іще хочеться війни. Через таких пройдисвітів я не можу повернутись додому.

Бентлі(до Норми). Філософія наших простачків..

Андрій(до Боба).Про мене — ви можете поверну­тись хоч би сьогодні.

Бентлі. Мовчіть, Макаров! (До Боба.)Цей росія­нин від нас не втече. Лишіть його поки що в спокої, сер­жанте.

Боб. На вашу відповідальність, сер. А я — все одно з ним розправлюсь. (Боб швидкими кроками виходить, грюкнувши на прощання дверима. За ним поступово ви­ходять переміщенці.)

Ц у п о в и ч (що разом з Бєліним стоїть біля стой­ки).Ми здобули нового союзника, пане Бєлін.

Б є л і н. ІЦе два пива, фрау!

Переконавшись, що безпосередня небезпека минула, Анна йде

на своє місце за стойку. Ідучи, вона розстібає пальто.

Н о р м а. Почекайте! (Виймає блокнот.) Ви хто, міс?

Анна(зупиняється і ввічливо відповідає).Анна Роб- чук. Українка...

Норма(кивнула головою і записує в блокнот). Ви давно його знаєте?

Анна(збентежилась). Ні, недавно...

Норма. І що ви думаєте робити, коли поберетесь? Я чула, що вас тут вербують до Бразілії.

Андрій. Ні, леді. Ми не в Бразілії шукатимемо на­шого щастя.

Цупович(наближаючись). Він збирається повезти її з собою до Росії, леді...

Норма. О! Це дуже добре. Ви дуже розумно зро­бите, мої дорогі!

Цупович із здивуванням позирнув на Беліна.