Unknown

Бентлі(швидко піднімається і, тільки піднявшись, дивиться на годинник). Можеш поставити крапку. Нам пора, скоро прийде па роботу майор. Інтерв’ю з ним бу­де менш цікаве, зате «Старе енд страйпс» * напевне на­друкує його. А твої нові знайомі від тебе не втечуть...

Б є л і п. Не втечуть, запевняю вас...

Пауза.

Норма(тихо до Бентлі). В мене таке враження, Едвіне, начебто тут... запахло раптом кров’ю.

Бентлі. Кров’ю? Це, мабуть, надто сильно сказано. Тут просто стало душно, і не завадило б вийти на свіже повітря.

Ідуть до дверей, коли це Норма повернула раптом назад.

II орма(до Анни і Андрія).Я пам’ятатиму про вас... Я (кинула оком на Беліна) ще загляну до вас, дорогі! Анпа(схвильовано). Конче приходьте, леді!..

Бентлі і Норма виходять. Анна йде за стойку, піднімається по східцях і зникає за дверима, що ведуть у кухню. Цупович і Бєліп не зводять очей з Андрія. Той підійшов до музичної скриньки, подивився, вдарив у пеї щосили кілька разів кула­ком.

Андрій. ІЦо це у вас. фрау, за скринька така? Об­риває пісню на півслові.

Фрау М і л ь X. Вона давно вже така. В рік, коли мала бути війна (витирає хусткою очі), щось у ній обі­рвалось, і відтоді вона лише інколи дотягне пісню до кінця.

Андрій. А жаль! Пісня хороша. Мені тут ще пі разу не пощастило дослухати її до кінця.

Белі н. І навряд чи вдасться ще...

Андрій підходить до стойки і стає між Бєліним та Цуповичем у тій самій позі, що й вони. Пауза.

А н д р і й. Як це треба розуміти?

Ц у п о в ич. Не двозначно, наскільки я знаю свого друга.

Пауза. Апдрій повільно витягає з кишені куртки кастільськпй кинджал і мацає його вістря.

Апдрій(показує кинджал Бєліну). Непогана сталь. Бєлін(бере кинджал в руки). Двісті марок, оку­паційними! (Простягає кинджал Цуповичу.)

Той оглянув і розтяв ним кілька разів повітря.

Цупович. Ви недооцінюєте цієї штучки, пане Бє­лін. Нею можна заробити значно більше. (Коле уявну людину, потім розпорює її тулуб згори вниз.)

Фрау Мільх(з острахом). Пане! Киньте вимаху­вати ножем у моєму закладі! Я і без того боюся.

Цупович. Ха-ха! (Цупович підкидає кинджал. Анд­рій ловить його на льоту і ховає до кишені. До Андрія.) А ви? Не боїтесь?

Андрій (почухався в підборіддя). Ми — ні. (По­вернувся грудьми до стойки.)

Цупович і Бєліп не міняють пози.

Бєлін(насупив брови). Ви зболили, здається, ска­зати: «Ми».

Цуп о вич (скандує). Не здається, а так віп і ска­зав.

Бєлін(відкусив і виплював кінчик сигари. Вдава­но спокійно до Андрія). А багато вас?

ІДупович(виймає з кишені золоту запальничку і запалює нею сигару Бєліна). В найгіршому випадку двоє. (Бавиться запальничкою.)

Андрій(через плече подивився на руку Цупови- ча). Хороша штучка і майже нова. Мабуть, недавно ко­ристувався нею небіжчик.

Цупович. Небіжчик?

Андрій. Ну, один з багатьох, відправлених вами та гестапо в лоно Авраама.