Unknown

Анна.Так, коли мої долоні почали вже гнити і коли вам припали до вподоби мої очі. Ядзя Ольшевська не мала того щастя. Її очі вам не сподобались, і тому вона не мала права ні на хвилину заснути. Кінець кінцем во­на заснула, але навіки — коли машина пошматувала їй руку. А Даніцу Ніколич пам’ятаєте? Через вас же її вивезли до Освенціма! А хворого Омелюка хто бив ку­лаками по голові, так бив, що й німець-майстер не міг на те дивитись, тільки плюнув і вийшов... (В Анни по­текли сльози, в її голосі забриніли істеричні нотки.) Чо­го ви ще хочете від мене? Чого?

Б с л і н (схилив голову, дивиться на підлогу, рукою машинально гладить покришку стойки).Так, це правда, я давав волю рукам, де треба було і, може, де й не тре­ба було. Я, Анно, не люблю людей, будь-чого у мені кров проти них закипає, і чим більше б’ю їх, тим більше не­навиджу, бо знаю: вони мені ніколи ні одного стусана не забудуть, не простять. Але... ти, Апно, не маєш права на мене нарікати, Я для тебе робив усе, що міг. Заради тебе я б...

Анна(перепинила). Так, ви робили, що могли. Навіть з ешелону витяглії мене, коли я хотіла поїхати до матері, додому. Ви затулили мені рот і пригрозили, що віддасте мене на розправу вашим «хлопчикам». Ви і це зробили для мене? І те, що я (безпорадно розвела за­тисну тими в кулаки руками) перестала сама себе шану­вати, адже я давно вже повинна була втекти з цієї ка­люжі, втекти будь-що, аби тільки не бачити ні вас, ні того всього... Ох, будьте ви прокляті!

Бєлін(згорбився, мов під ударом палиці). Анно, в мене, у нас з тобою немає вже багато часу,— ти сама знаєш чому. Інколи одна година важить за цілі роки.

Анна хоче щось сказати, Бєлін рухом руки зупиняє її.

Пауза.

Почекай! Вислухай мене, а потім скажеш своє слово. Подумай, Анно! Якщо навіть вислизнеш з моїх рук і поїдеш туди, то що ж тебе чекає: праця, ще раз праця і більше нічого. Це в кращому випадку.

Анна(з іронією). А ви що мені пропонуєте, пане Бєлін?

Бєлін. Небагато, але досить, щоб ти не мала при­чини проклинати свою долю.

Анна.Я її вже проклинаю за те, що вона поставила вас на моїй дорозі.

Бєлін(бурхливо). Анпо! (Переміг себе.) Ти... ви­слухай мене до кінця. Сьогодні в мене є: і гроші, і золо­та трохи... і... брильянтів. Ми зможемо виїхати разом до Англії і там купити будиночок. Я знаю, що це небагато, але це значно більше, ніж зможе тобі будь-коли дати цей твій... пройдисвіт.

Анна(поклала руки на стегна, каже спокійно). Ідіть геть! (Кричить.) Я не проміняю десять ваших Ан- глій за одну Україну! А Макарова краще облиште! Bin вашому братові не пара. Він — хороший.