Unknown

Петерсон(похмуро). Ви зловживаєте свободою слова, Бентлі. Ваше щастя, що далі слів ви не йдете!

Б е н т л і. Будьте одверті: і ваше теж, майоре!

Норма(нервово витирає руки армійським рушни­ком, що його подав їй Бентлі). Я не пізнаю тебе, Ед- віне! Та й невже ж ви, джентльмени, не могли знайти більше пристойної теми до розмови? (До Петерсона, який з гімнастичним приладом підійшов до вікна, від­чинив його й розпочав гімнастику з присіданням.) Ага! Чи я пе могла б, сер, попросити вас сказати декілька слів для газети?

Петерсон.Інтерв’ю?

Норма кивнула головою.

Будь ласка.

Норма витягає з сумки блокнот і в міру того, як Петерсон говорить, вона записує. Петерсоп ні на хвилину но перериває при цьому гімнастичних вправ.

Органи американських окупаційних властей робили і роблять усі можливі зусилля для того, щоб ідеали аме­риканської демократії і гуманності глибоко вросли в спустошені гітлеризмом душі німецького населення.

Бентлі відійшов у глиб ніші, палив собі віскі й випив. Не випускаючи пляшки з рук, вій слухає з увагою слова Петер­сона.

Зроблено вже чимало. Всі німецькі демократичні партії, від християнських демократів до — кхе-кхе — комуністів, мають повне і нічим не обмежене право проповідувати свої істини з умовою, що ці істини не суперечать полі­тиці окупаційних властей. Водночас, спираючись па за­кон про денаціфікацію, ми проводимо послідовну боро­тьбу з рештками гітлеризму, і недалекий той час, коли перевихована нами Німеччина буде гідна зайняти належ­не місце в сім’ї великих демократій Заходу...

Бептлі випиває ще віскі.

Н о р м а. Пробачте, сер! Ви... ніколи не працювали в газеті?

Петерсон.Все життя лише в поліції. А що?

II о р м а. А те, що ви говорите якось дуже по-газет- ному.

Петерсон.Досить прочитати кілька номерів на­ших газет, щоб знати напам’ять, як та що для них гово­рити. Що вас цікавить іще, міс?

Норм а. Якщо ласка, скажіть мені ще дещо про «ді-пі».

Бентлі поставив пляшку на підлогу. Петерсон повернувся грудьми до вікна і дихає на повні грудп.

Петерсон.Наші власті оточили самаритянською турботою нещасних переміщенців, переважна більшість яких не хоче повернутися додому з уваги на політичні умови, що склались на їх батьківщині. Бажаючи забез­печити цим людям спокійне, щасливе майбутнє, наші зверхні органи домоглись того, що перед «ді-пі» широко відчинені сьогодні ворота країн, де відчувається нестача робочої сили...

Норм а. Пробачте, сер, чи «ді-пі» дійсно пе ба­жають повернутися на батьківщину?

Бентлі(з іронією). Тобі ж уже сказали, Нормо...

Петерсон(енергійним рухом зачиняє вікно). А ви сумніваєтесь у цьому, міс Фансі?

Норма. Одверто кажучи,— так.