Unknown

Петерсон(повертається на своє місце і ховає гім­настичний прилад до шухляди). Не раджу, не раджу, коли хочете, щоб ваші кореспонденції друкувались.

Н о р м а. О! Це звучить як погроза.

Петерсон.Ні, міс. Тільки як дружня пересторога. (Виймає папку з паперами.)

Норма. Дякую вам, та чи ви не вважаєте, сер, що ваша переміщенська політика злегка нагадує торгівлю рабами?

Бентлі. Ти переоцінюєш компетенцію майора, Нормо.

Петерсон(подивився спідлоба на Норму). І свою власну, міс, також.

Норма. Я поки що не знаю, де починається і де кінчається наша з вами компетенція з бюрократичної точки зору. Я знаю лише одне: де починається компе­тенція кожної порядної людини. І тому я цікавлюся і буду цікавитись усім, що може кинути тінь на добре ім’я моєї країни.

Бентлі. О, пізнаю мою Норму!

Петерсон(до Бентлі з убивчим сарказмом). А за тиждень-два ви, чого доброго, не впізнаєте її або й вда­сте, що не пізнаєте...

Бентлі. Я приголомшений, майоре, вашим даром передбачення.

Петерсон.Що ж! Поживемо — побачимо...

Крізь вапіввідчииені двері Том рухом голови дає майорові

знати, що хтось прийшов.

Петерсоп(дивиться на годинник). Він може вві­йти.

Голова Тома зникав.

Бентлі(знімає з стіни куртку). Дозволите, майо­ре, і на цей раз не заважити вам? Я хочу провести міс Фансі до готелю.

Петерсон.Тільки хутко повертайтесь! Склалось таке становище, що навіть ви можете стати мені в при­годі.

Бентлі(одягається). Я сповнений гордістю, ма­йоре.

Входить Ц у п о в и л. Bin розшаркується перед кожним з при­сутніх.

Ц у п о в и ч. Добрий день, леді! Добрий день, джентль­мени!

Норма(до Бентлі тихо). Я вже його бачила, здає­ться.

Бентлі. Це ватажок команчів, який торгує ска­льпами своїх одноплемінників. Майор Петерсон — його головний клієнт.

Норма (натягує рукавички). А ти?

Бентлі. Я — Пілат, що вмиває руки... вогнистою водою. Лишаємо вас сам на сам. Бажаю успіху, джентль­мени.

Бентлі і Норма виходять. Цупович фамільярним жестом го­лови запитує, хто така Норма.

Петерсон.Вас це не повинно обходити: вона — американка. Візьміть собі краще стілець!

Цупович сідає.

Як ви могли до цього допустити?

Цупович(розводить руками, від чого капелюх сповзає з його колін, та Цупович завчасно підхоплює його). Рука Москви, сер!

Петерсон.Розкажіть це своїй бабусі. Відколи почалася у вас бразільська гарячка, ви наче не той стали. Скільки ж вам платять за голову?

Цупович. Я ніколи не забуваю про свої обов’яз­ки, сер. (Виймає з кишені футлярчик, загорнутий у ци­гарковий папір, і кладе його перед Петерсоном.)

Петерсон виймає з футляра велике перлове намисто.

Три тисячі двісті п’ятдесят швейцарських франків.

Петерсон.Ви здуріли, Цупович!

Цупович. Остання ціна, сер!

Петерсон.Вони — чеські чи венеціанські? Скажіть одверто!