Unknown

Ви нічого не сховали у Анни Робчук?

Андрій (втупивши очі в майора). Ні.

Петерсон(не приховуючи гніву). Тим гірше для вас!

Б е н т л і. Я вас не розумію, майоре.

Петерсон.Заспокойтеся! Згодом усе зрозумієте. А втім, це питання можна не вносити до протоколу.

II о р м а. Я — починаю розуміти...

Петерсон(усвідомив свій промах, і це тільки по­силює його роздратування). Я вас попередив, міс Фансі...

Норма(поквапливо). Прошу вибачення, майоре!

Петерсон.Я не вмію кидати слів на вітер, міс. (До Тома.)Покличте останнього свідка!

Входить фрау Мільх. Вона боязко озирається навколо.

Відповідаючи на питання, вона майже кожного разу дивиться

спідлоба па Бєліпа.

Петерсон.Сідайте, фрау.

Том подає їй стілець.

Фрау Міль х. О, дякую, сер.

Петерсон.Ви пізнаєте заарештованого?

Фрау Мільх(не приховує здивування). Заареш­тованого?.. Пане Макаров! Пробі! За віщо це вас?!

Петерсон.За вбивство вашої офіціантки, Анни Робчук, фрау!

Фрау М і л ь х (з жахом). А!..

Б е н т л і. Ви вважаєте, що хтось інший був її вбив­цею?

Фрау М і л ь х. Я... нічого не знаю, сер. (Схилила голову.)

Петерсон.Макаров бував часто в вашому трак­тирі, не так?

Фрау М і л ь х. Так, сер.

Петерсон.Ви знали про його роман з Анною Роб- чук?

Фрау М і л ь х. Так, сер.

Петерсон.Ви Макарова добре знали?

Фрау М і л ь х. Ні, сер. Я добре знала Анну. Це була чесна дівчина.

Петерсон.Запишіть це, Бентлі. (До фрау Мільх.) Коли б Анна Робчук побачила, скажімо, що хтось нама­гається пограбувати вашу квартиру,— вона б дозволила це?

Фрау Мільх. Що ви, сер, Анна? Ніколи!

Петерсон.Пишіть, Бентлі! (До фрау Мільх.) А якби це намагався зробити Макаров?

Фрау Мільх. Макаров?.. Анна була чесна дівчи­на, сер!..

Петерсон.Зрозуміло. І за те вона заплатила своїм життям. (Показує їй брошку.) Ваша брошка?

Фрау Мільх. Моя.

Петерсон.Де ви її тримали?

Фрау Мільх. В горіховому комоді.

Петерсон(відкинувся на спинку крісла). Кар­тина ясна!

Бентлі. Ще не зовсім, майоре. (До фрау Мільх.) Більше жодних коштовностей у вас там не було?

Фрау Мільх (розгублено мовчить).

Бєліп прилип до неї очима і ледве помітним рухом голови

підказує їй відповідь.

Но знаю... Ні, сер, не було.

Бентлі. Ви сказали па початку: «Не зпаю». Зваж­те, фрау Мільх, що в ваших руках тепер життя людини!

Фрау Мільх ридма заридала.

Петерсон.Такі методи — неприпустимі, Бентлі! Ви тероризуєте свідків. Заспокойтесь, фрау Мільх! Можете йти, ви нам більше не потрібні. Тільки підпишіть про­токол...

Б е н т л і. Майоре, в мепє ще кілька питань!

Петерсон.У вас все ще є сумніви, лейтенанте?..

Б е н т л і. Думаю, що воші будуть не тільки у мене...

Петерсон(насупив брови). Питайте, але коротко і по-діловому! В нас немає часу.

Бептлі(до фрау Мільх). В Анни Робчук був свій ключ від вашої кімнати?