Unknown

Фрау Міль х. Ні, я бачила його вчора в Анни...

Бентлі(схопився з місця). Що?!

Норма(вибігає на середину сцени і, показуючи пальцем на Бєліна, кричить). Ось він! Ось віп — убивця! Убивця!! Ось вій!

Петерсон(скочив як ужалений). Міс Фансі! Про­шу вас вийти!

II о р м а. Гаразд, я піду, майоре, але я ще вернусь! Я ще вернусь, бо хоч я і зневірилась у вас, майоре, про­те я ще не втратила віри в людину, віри в справедли­вість. І вона, справедливість,— буде зі мною!..

Петерсон. У нас є лише одна справедливість, міс, х вона зветься: Сполучені Штати Америки! Том! Одведіть убивцю! (Показує рукою на Андрія.)

Том кладе руку на плече заарештованого.

Завіса

КАРТИНА ДРУГА

В трактирі «Під золотим орлом». Ранок, па вулиці падає сніг.

За стіною фрау Мільх наливає Бобові віскі.

Б о б. Наливайте по вінця! В нашому барі хлопці ви­смоктали за свята все, до останньої краплі.

Фрау Мільх. Тільки благаю вас, сер, не кажіть нікому! Якщо власті дізнаються, що я торгую американ­ським віскі,— пропала тоді моя голівонька.

Б о б. Не бійтеся, но скажу. Що ж я, по-вашому, до­нощик, шептун, підглядач?.. Ніколи я ним не буду і... не був. (Випив до половини.) Я люблю правду і — тіль­ки правду. (Випив до дна.)

Фрау М і л ь х. Я не сумніваюсь у цьому, сер.

Б о б. Дуже приємно! Дуже приємно! Та це ви тільки так в очі мені кажете, а позаочі... (махнув рукою) іро­дом усі мене називаєте, Юдою з Каріота...

Фрау Мільх. Що ви, що ви, сер?

Б об (б'є кулаком по стойці). Так, так, так, так! Я знаю, я... все знаю, але я — мовчу. (Пауза.) Як ви ду­маєте, цю... гарненьку українку дійсно вбив... Макаров?

Фрау Мільх(схвильовано). О сер! Не нагадуйте мені тієї жахливої події! Я нічого... пічого не знаю.

Б о б. Не знаєте? Це, мабуть, така сама правда, як і те, що воша кашляє. А втім, майор Петерсон повинен знати, що там та як було. На те він і майор. Це він за все відповідає. Налийте, фрау, ще!..

Фрау Мільх наливає.

А де це Макарову ногу перебили? Також не знаєте?

Фрау Мільх. Небіжка Анна розповідала мені, що під Севастополем; там були жахливі бої. Мій покійний чоловік... (підняла до очей хусточку) також наложив го­ловою в Росії.

Б о б. Хто? Ваш чоловік? Туди йому й дорога.

Фрау Мільх. Ох, які ви жорстокі, які ви жорсто­кі, сер!

Б о G. Жорстокий, жорстокий! А цікаво, хто його — може, Макаров — запрошував туди в гості? (Тре доло­нею чоло.) Стривайте, стривайте! Під Севастополем!

Входить Цупович. Він сьогодні в дуже доброму настрої.

Ц у п о в и ч. Гут морнін, сер! Гутен морген, фрау Мільх!

Боб не відповідає па привітаппя Цуповнча. Він з увагою сте­жить за кожпим рухом нового гостя.

О! У вашому ресторанчику, фрау, пусто-пусто, зате... (сміється) в кишені густо, що?