Unknown

Фрау Мільх. Сьогодні ранком, замітаючи у віталь­ні, я знайшла під килимом... почекайте, леді, я зараз... я зараз принесу. (Іде до квартири, за хвилину виходить з великим конвертом у руках.) Я не знаю, звідки це взя­лося в мене та ще на підлозі під килимом. Я хотіла було вже спалити це, бо подумала, що то покійна Анна схо­вала...

Норма. Дозвольте! (Бере з рук фрау Мільх конверт, виймає папери.) Це російською мовою. Щось наче спи­сок... Ох, стривайте!.. (Притулила долоню до чола.)

Фрау Мільх. Щось важливе, леді?

Норма. О так! По-моєму, дуже важливе. Хто знає, чи не за ці папери Анна Робчук наклала головою.

Входить Б е п т л і. Він обтрушує в дверях сніг з пілотки.

Б е н т л і. Нарешті можна буде провітритись на лижах. Сніжок, скажу тобі, Нормо, краса! Непогано було б май­нути на день-два до Гарміш-Партенкірхена.

Норма(не міняючи пози). Ні, Едвіне, ми не поїдемо до Гарміш-Партенкірхена...

Б е н т л і. Ох, розумію. Пробач, Нормо. Щось нове?

Норма мовчки простує до найдальшого стола. Бентлі сідає

біля неї. Розмовляють тихцем.

Норма(кладе перед ним конверт). Подивись! Фрау Мільх знайшла це в своїй вітальні.

Бентлі(переглянувши папери). Якраз те, чого так гаряче шукав майор.

Норма. ... і чого не знайшов, хоч його агентами було вжито всіх заходів, до вбивства Анни Робчук включно. Так?

Б е н т л і. Я думаю, що ти не далека від істини.

Норм а. Фрау тільки-но призналась мені, що то вона вручила ключ від квартири своєму невірному залицяльни­ці

нові. Ба, ще більше... (говорить голосніше, повернувшись лицем до фрау Мільх) фрау Мільх сказала мені, що Бе­нін не здобрів самим ключем. У шухляді її комода, крім брошки, був іще золотий годинник, були й платинові ков- та. Все те зникло без сліду.

Фрау Мільх(плаче). Такий мерзотник! Такий мерзотник! О Христе-боже!..

Норма(до Бентлі тихо). Ти повинен негайно вчини­ти обшук у Беліна.

Пауза.

Б е н т л і. З цього нічого не вийде, моя дорога.

Норма. Чому?

Бентлі. По-перше, тому, що Белін встиг уже, ма­буть, ці речі продати, а по-друге... Петерсон офіціально заборонив мені займатись справою Макарова. (Відсуває конверт.)

II о р м а. І ти прийняв це до відома?

Б е н т л і. Я лише офіцер, Нормо.

Норма. А я досі гадала, що ти не тільки офіцер. (Сховала конверт і папери до польової сумки.)

Бентлі. І ти мала рацію. Але що ж ми зробимо, дорога, коли проти нас виступила грізна бюрократична машина, яка нещадно розчавить кожного, хто наважить­ся стати на її шляху. Ця машина тільки в одному випад­ку виходить з ладу, коли вона наштовхується на Росію. Тепер тобі зрозуміле роздратування Петерсона?

Норм а. Зрозуміле.