Unknown

Бентлі. Ти знаєш, що діється сьогодні в таборі «ді­лі»? Досить було невинної демонстрації на захист Мака­рова, щоб власті заборонили цим людям протягом тижня покидати бараки. Можеш піти подивитись. Видовище, гід­не богів: вся військова міць Сполучених Штатів звалилась па голови двох тисяч беззбройних білих рабів. Надпотужні танки патрулюють на вулицях міста, а навколо табору сновигають бронемашини. Найдивоглядніше в цій комедії те, що вона в кожну мить може перетворитись на трагедію. Наші миловари вміють стріляти у беззбройних: і в груди, і в спину — залежпо від об’єкта.

Норма. Нащо ти мені все те говориш?

Бентлі. Подумай, Нормо, чи варто через одну-одні- сіпьку людину йти так навмання, так на одчай, в той час як, може, завтра вже твоя допомога буде потрібна десят­кам тисяч? Ми, Нормо, входимо в смугу мороку, може, лячнішого ще мороку, ніж той, що вкривав Європу протя­гом останніх років.

II о р м а (зі сльозами в голосі). Ні, ні! Ніколи в це но повірю!.. Я ніколи не повірю, щоб петерсони могли будь- коли диктувати світові його історію. Я не була на війні, я навіть не знаю, як вибухають бомби, але я бачила сльо­зи матерів, я бачила величезне кладовище наших полег­лих у Люксембурзі, я оглядала концтабір у Дахау, і я не можу, не можу повірити, що все те не лишило слідів у людських умах і серцях...

Б е н т л і. Нормо, сердешна моя! І ти хочеш стукати в серце Петерсона?

Норма. Так! Може, достукаюсь і до серця твого Петерсона! Якщо це не вдасться мені, то стукатиму до інших сердець, адже людство, пробі, не складається з самих петерсонів! Ти вважаєш, що не варто лізти на ро­жен через одну-однісіньку людину. Варто! Макаров — не тільки севастопольський солдат, він — символ, і якби я сьогодні махнула рукою на його долю, моє сумлінпя ска­зало б мені: ти махнула рукою на долю всього людства. Якщо ми дозволимо цим твоїм скальполовам замордувати Макарова, так, як дозволили їм кілька днів тому звести зо світу Анну Робчук, то завтра вони витягнуть лапи по скальпи наших братів і сестер. Невже ж ти цього не ро­зумієш, Едвіне? Невже ти — в кращому випадку — тільки Гамлет?

Бентлі(спохмурнів).Гамлет? Той був принцом і мав більшу змогу впливати на хід подій, ніж я. А втім, це сьогодні єдина роль, яка дає людині в руки шанси, що вона буде свідком не тільки початку кінця, але й, чого доброго,— самого кінця.

Норма. Свідком!.. І то все, чого я можу чекати від тебе, так?