Unknown

Боб (сів біля неї). Розумію. Взяв по дурості гріх па душу й повік носитиму його з собою. Скажіть, леді, не­вже ж цей росіянин так марно й загине?

Норм а. Лишилась година з чимсь, сержанте.

Боб. Леді! Адже він мій... він наш бойовий товариш!.. Севастополь, легко сказати. Якби не Севастополь і не Сталінград, пе пити б нам джин у фрау Мільх і хто зпа, чи гер Мільх не пив би його в Вашінгтоні. І за те наші жироїди, хай їх поглине земля, платять Макарову шибе­ницею!

Тихо відчинились двері з вулиці, і увійшов з чемоданом в ру­ках Б є л і н. Норма не помічає його.

Ах...

Побачивши Боба, Бєлін визнав за краще податись назад.

Пробачте, леді! (Боб встав.) У мене до декого невеличка справа. Зараз повернусь. (Швидко вийшов за Бєліним на вулицю.)

Норма сидить непорушно; чути, як цокає годинник. Входить

фрау Мільх із кавою. Склянка тремтить в її руках.

Фрау Мільх. Ви довго чекали, леді. Погано газ подають. Ледве-ледве палахкотить: того й чекай — зов­сім згасне.

Норма(наче прокинувшись). Що? Що, ви сказали, згасне?..

Фрау Мільх. Я про газ, леді. Це не життя, а мука. Буває й таке, що виключать газ на цілий тиждепь або

 

/у

*^утг$~: 0^1 -      у®'      А      упц.

ЄМ'Ьь {^РІр^ич-ЛЧ^, НААл

‘Ьп* м* руч^ Зі* ^2~*~Г’Ъ £*>

_ч      АлВ*г*^у, ,ЛЛкл» .      ‘ *

^'Св'Г' (П^и &ол*ъа*А      И"7)^с^^^Ахг* ^ Т’У*“*'^-

1и£\~« ₇ Аь-’^с. ■      ■*■£уМллЛ -'илл*.      .

Уи^ М^Иим~      %«■      *'я~.-,с?>

^Л?      вЛес< #<Л>      /

_су£^т» Су^ухуХУЛ-—Ьу*ууу<у*у<уСу£ У      У

Лл. іЛ~ъ '**?''■      ^С^^и^^7с^ <уу-*у<Ялу-уу, ^

7л*4Ьа*аа~Л~ъ*-Я ^Ь~*&ҐХ+>уу. о/і0^>~с<^'/^^с^~⁴^^иА’ ^***^*~^^€1~⁰*-** *****{_

^<=Г^-_ГР~1ь!іуу^Ь^      ІМ^Ч^у) .' /(Х^< куТумУ^«* ? у/хЛууЛХуХЛ Л

^/?Г~1л^А^ '**■'*- ^<у^-'¹^&^ рл ^слАхЛтг^.

Я^Г. "$*7^~-е      ^^Г^~&^У^ЖҐ

^С^иес^

*£^Г^Г

і      ‘Іь-уу ъб-^^уу^Сг,) I*

^5т

^7 #- ф>г* -      , '"ТҐ"*

¹

ГСе^у^-^у : фСс 0*гА~^у&~уіу<л. іґе^уг<уо-ху-и*у-у(л      ?

^ГтГ? УіуС-Я^^Чс-і г^о^и-'ААІуо Ауь»А+ ^^*-ЬцуІ ~      . (смуАу*. V- / /ОЛХТГа      ^ и4уС*уС<у£. у/^ІЛу

-І *-»/— — - -‘СИ». Ы^ О.Й      ~

1^0>

^Щш.ярй&&вг*

ІУІуіУСуХАуГи^уО^

(уЫУЬО

і      4-<7 «/

іл?      г- СуО-<їо-іу

/

Сторінка автографа п’єси Я. Галапа «Під золотим орлом» (1947).

й два. Тоді доводиться палити вугіллям, а ви самі знаєте, який це дефіцитний товар сьогодні. Один бог знає, коли все те скінчиться. (Витирає хусточкою очі.) І за що? Скажіть, леді, за віщо?

Норма. Ви б краще подумали, фрау Мільх, за віщо, може, якраз у цю хвилину йде на смерть росіянин Андрій Макаров.

Фрау М і л ь х. О леді! Моє сумління чисте, як сльо­за. (Хреститься.) Я вам усе, всю правду, достоту, як пе­ред богом, сказала. Що ж більше може зробити бідна самотня жіпка.

Норм а. Досить, бога ради, досить!..

Фрау Мільх. Гаразд, леді, я мовчатиму. Це єдине, що мені дозволено...

Входить Дуда.

О! Вас уже шукали...

Д у д а (притулив до губ палець).

Фрау Мільх поквапливо похилила голову.