Баба Олена.
Знову цей сатана, бодай ти скапав, як віск! Знову уста мені замурує... О господи, господи! О. ЮліянО.
Юліян. Ідіть.Знадвору долинули голоси.
Штефан
З лівого боку надходять і піднімаються по східцях, тримаючись за руки, Микола В о р к а л ю к та Параска. Миколі вже під шістдесят. Він великого росту, кремезний, трохи вайлуватий. Над високим опуклим чолом рідка, але буйна срібна чуприна. В круглих сірих очах грають бісики. Сміється рідко й беззвучно. Хвилюючись, Микола Воркалюк підспівує свою «пісню» без слів, яка показує, що він, при своїй безперечній любові до музики, цілком позбавлений слуху. В хвилину гніву його добрі очі затягуються непроникним туманом, а дихання стає коротким, уриваним, як у людини, хворої на серце. В такі хвилини його трохи метушливі рухи стають повільними, врівноваженими, і весь він наче росте па очах. Він одягпепий у старий невеличкий поярковий капелюх з погнутими крисами, в довгу зелену куртку з великими шкіряними гудзиками й випнутими кишенями, з яких визирають газети. Під розстебнутою курткою видно сірий поношений піджак, під ним білий светр з грубо плетеної овечої вовни. Штапи з чорного рубчастого вельвету, обхоплені під колінами
товстими спортивпими папчохами з тірольським узором. На
йогах важкі солдатські черевики з товстелезними підошвами.
Через плече перекинута шкіряна торба та паголовач і віжки,
що їх Микола вішає на одвірок.
Параска
М
и к о л а. Ні, не привіз.Параска.
Брешеш.Микола
Параска
Микола.
Віддай, гадюко! То мій бублик...Параска.
А дзуськи, вуечку! Фігу з маслом спій- ... маєш! Ач, як витрішки продає! Як той лев, страшний та- I кий! Гр-р!М
и к о л а. Лев? Який лев?Параска.
А такий! Окатий, варгатий, ніс, як макогін, а голова, як три макітри.Микола.
Лев! Далебі, лев. Де ж ти його бачила?Параска
О.
ЮліянМикола.
Звіринець? Ясно. Чого ж ви стоїте? Сідай- I те, отче.О.
Юлія н. Ваша теща просила мене зайти.Микола.
О так. Останнього разу з нею це часто І буває.III т е ф а н
М
и к о л а. їй би знову лікаря.О.
Юліян. Пані Варвара вчора привезла його з мі- I стечка.Микола. І що?
О. Юліян
Микола
О. Ю л і я н. Як це маю зрозуміти, пане інженере?
Микола.
Та ніяк, бодай вас хліб обсів! Просто так [сказав. Адже ви не чаклун і не чудотворець.Параска.
Будеш снідати, вуйку?