Unknown

Д’ А н г і є н. Еге ж. Що ж, генерале? Нехай прийде ця довгождана хвиля. Я готов. Нехай здійсниться мрія мойого життя. Нехай на скривавлені майдани та шляхи батьківщини вернеться мир і закон. Тоді й я зможу ва­жити своїм життям, зможу кохати цілою своєю душею, цілим своїм єством. Та з одним, бачите, я не погоджуся ніколи. Я, генерале, не раз заглядав смерті в очі та при­вик дивитись просто в очі ворога, бо знічев’я в плечі встромлює ніж тільки розбишака. І тільки розбишака вживає таких засобів боротьби, тільки злочинець.

Д і м у р і є. Коли так, князю, то ви дуже близько спо­ріднені з родом злочинців...

Д’ А н гієн(схвильовано). Генерале!..

Д і м у р і є. Прохаю вибачення, князю. Я тільки, при­знаюся, доволі незручно послужився своїм скромним знанням історії.

Д’ А н г і є н. Повірте, генерале, що я міг би куди зруч­ніше послужитися знанням ще дуже недавньої історії, і тоді дехто спаленів би. Якщо б лице його могло б ще спаленіти, бо мені здається, що лице злочинця скоріше паленіє, ніж повії.

Д і м у р і є. Я з вами одної думки, та боюся, коли б такий досвід зробити із цією суспільністю від найниж­чого до найвищого громадянина, не забуваючи і про вер­хи аристократії, тоді б ціле небо Франції спалахнуло би маревом вже не пожежі, а...

Д’ А н г і є н. Це ваш черговий наклеп на батьківщину, генерале Дімуріє! А ви не забувайте, що на це ви маєте Ще найменше право. Кричите: «Франція! Франція!» За Францію боретесь, гинете, але, річ ясна, на словах тіль­ки! Й тут же по кутах її, нещасну, опльовуєте, грабуєте лахміття з її слави, топчете її у гній, у грязюку. Генера­ле, друже генерале! (Хапає його обіруч за жабо.) Скажи мені щиро, по-людському, як перед смертю, чи е в тебе хоч дрібка любові, якоїсь пошани для цієї Франції? Чи є взагалі для вас що-небудь святого?

Д і м у р і є. Вірний жовняр Франції і слуга династії на ваш приказ, князю!

Д’Аіігієн. Ха! Ха! Ха! Ось якої лицарської заспіва­ли! Скиньте маску, генерале, скиньте! Чи, може, боїтеся, що коли б ви це зробили, то вам плюнув би в пику?

Д і м у р і є. Не вам, молодий князю, плювати на моє сиве волосся. Коли ви ще були хлоп’ям, мені доводилось боротися з ворогами, які тоді хмарою налягли на наш рідний край. Між цими ворогами не бракувало і си­нів цього ж таки краю, французів, якими теж команду­вав молодик, дивно подібний на вас обличчям, князю д’Ангієн!