Unknown

Г ортензія. Що ви ніколи не думали, я вірю, та це не перешкодить вам затанцювати зі мною цього менуе- та, який вам так припав до вподоби.

Мюра. Це не стільки сам менует, як...

Гортензія(закриває йому долонею уста). Мов­чати і чемненько ставити кроки. Ось так: ля-ля-ля.

Танцюють. Мюра нехотячи натоптує ногу Гортензії.

Ай, ай, ай! (Скаче на одній нозі.) Що за медвідь!

Мюра. Вибачте, пані. Я в розпуці, не гнівайтесь. Та, бачите... мені здається, що під Парижем медведі не во­дяться. Чи не так?

Гортензія. Під Парижем, може, пі, та у самому Парижі напевно. І то на губернаторському стільці.

М ю р а. Ви ображаєте все, що для мене є пайсвя- тіпіе.

Гортензія. Ах, так для вас найсвятітий стілець губернатора міста Парижа. Ось що...

Мюра. Пані, як ви могли таке подумати? Ви ж знає­те... (Вдивляється в неї. Опісля обидвов вибухають голос­ним сміхом.)

Гортензія. Ха! ха! ха! Та шш-ш. Ще татусь по­чує. Він тепер працює. А він лютий, дещо грізніше вигля­дає за нашого губернатора...

Входить лакей з листом.

ЯВА II

Ті самі, лакей, опісля А й л е с.

Лакей. Якийсь абат з провінції прохає конче по­бачення і передає оцього листа. (Передає листа Гортен­зії.)

Гортензія(розпечатує і читає). «Гортензіє, лю­ба моя. Товаришку твоїх діточих літ стрінуло найбільше нещастя, яке може стрінути кохаючу жінку. їй забрали чо­ловіка, якого вона кохала. Серед темної ночі відірвали його від неї, щоби його кров’ю змити чужі впни. А сталось це по волі Твого вітчима, Гортензіє, і тому звертаюся до Тебе не з благанням, а з молитвою: «Рятуй його, рятуй князя д’Ангієна». Шарлотта де Роан Рошфор». Шарлот­та де Роан... Пригадую собі. Я зовсім не знала, що вона заміжня, та ще за Бурбоном. Боже, яке нещастя! (До Мю­ра.) Арештували Бурбона, і ви нічого не знаєте про це?

М ю р а. Я про це знаю.

Г ортензія. Яким же чином це сталося?

М ю р а. Міністр поліції підозрівав, що в останній змо­ві вмішаний і д’Ангієн. На приказ першого консула від­діл кінноти перейшов Рейн і захопив князя у одному з містечок біля Бадепа.

Гортензія(до лакея). Прохайте цього абата.

Лакей виходить.

Це ж несправедливо, це жорстоко.

М ю р а. А що більше, це зайве.

Входить А й л е с у духовпому одязі.

Гортензія. Чи ви цей лист одержали з рук кня­гині де Роан?

Айлее(кланяючись). Так, пані.

Гортензія. А вона де тепер?

А й л е с. Княгиня прибула в мойому товаристві сього­дні у Париж. Вона лежить тепер важко хора у гостшшці «Під орлом» і молить всемогутнього бога, щоб не позволив на одну страшну кривду більше на землі.

Гортепзія. Нещасна Шарлотта! (По хвилині.) Та я мушу його врятувати. Ви, генерале, поможете мені в цьому.

М ю р а. Ваш покірний слуга, пані.