Unknown

Оскар.Якщо б не приіішло? Ха-ха-ха! Ти краще спитай, Дженні, що було б, коли б завтра сонце пе зі­йшло. Які ж ти чудні питання даєш іноді, такі самі, як кільканадцять років тому, коли питала, чому місяць до землі в гості не приходить. Ти завжди та сама, мала гарна дівчинка з дитячими синіми очима. Моє ти бобо, бобо русяве! (Цілує її.) Вип’ємо, Дженні, тут ще шам- пан.

Дженні. Ні, спасибі, Оскаре, я випила доволі, до самого дна.

Оскар(наливає). До самого... Ніяк не можу зба­гнути. (П'є) Цікаво! Цікаво, відколи це фабриканти шампану почали до вина персні мішати. (Виймає з чари перстень.) І справді, перстень, либонь чи не з брильян­том. «Дж» «Г». Ах, це ж тут капітан Гарція вечеряв. Невже ж він таким чином тобі освідчитися хотів? Не розумію. Може, забув, як гадаєш, Дженні! Та нічого, завтра йому до обіду перстень подам, буде, відай, більш задоволений, ніж із сьогоднішнього пудингу. (Ховає.)

Д ж е н н і. Оскаре, Оскаре! Лиши!

Оскар.Це що, Дженні?

Дженні. Це так. Хочеш, бери, візьми, дай йому... Візьми.

Оскар.Дженпі, ти сьогодні справді незбагнута! (Пауза.) Дженні, між нами досі не було таємпиць, но сміє їх бути й у цю останню ніч... (Біля вікна обіймав її.) Не сміє, не сміє, Дженпі! (Цілує її.)

Д ж е п н і. Читай з очей моїх, у них знайдеш таєм­ницю, велику таємницю кохання, і більш нічого, тільки кохання, Оскаре.

0 с к а р. Значить, я можу спокійпо відійти.

Д ж е н н і. Ти пе вмреш, Оскаре!

Оскар.Дженні!

Д ж е п н і. Ну, ні, я певна, я перекопана, що ти змо­жеш вирятуватися.

Оскар.Треба дивитися дійсності в очі, Дженні. Вирятуватися я не зможу, хоч би й бажав. Перед екс­плозією ²⁰ я б міг потайки залишити корабель. Човном далеко пе запливеш, одпаково зловлять — і тоді смерть з рук катів.

Дженні. А ця смерть справді тобі не страшна?

Оскар.Не страшна? Ні, не страшна — радісна, Дженні. Чи ж не гарно вмирати молодим, коли кров ки­пить, а серце по-вірлиному співає, вмирати за те, що покохав без краю, вмирати серед ночі, перед сходом сон­ця! Дженні! Я бачу, мене кохають, Дженні! Мене ко­хають — чи не гарно вмирати? Чи не гарно — Дженпі?

Дженні. Ця жадоба смерті — це ж крик життя, божевільний крик життя тільки, Оскаре!