Unknown

Цього ніяк не хочуть пронюхати синьо-жовті (тобто жовто-блакитні) «діячі» і далі дають себе в посли виби­рати. Дав себе вибрати й пан з «Власної хати», який так дослівно зрозумів назву цієї кооперативи, що не залиши­лося йому нічого іншого, як тільки праця «для добра неньки». Та це не грає ролі, одним злодієм лише в ле­гіоні більше і... одним поетом. Не бажаючи ображати обох панів, мусимо відразу застерегтися, що тут не маємо вже на думці нову зірку УНДО, але «Нових шляхів» *. Пан Коломієць *, гадаючи, очевидячки, що нові шляхи мусять бути крутими шляхами, під застриком донцовської енергетики почав так граціозно стрибати по усяких мож­ливих і неможливих таборах, що годі було не любуватися на вид такого життєрадісного курятка. Як довідуємося, в останніх часах (у грудні 1930) перестрибнув симпатич­ний хлопчисько у старе гніздо, яке рік тому так немило­сердно закакав. Маємо надію, що в ньому принайменше до весни побуде, а там — далі радісно пострибає світом широким, безліччю етапів... Не заплаче, звичайно, з цього приводу пролетарська культура, хоч як тішитиметься серце папаші Донцова у гордощах з плоду яєчка свого, з курятка молодого...

Ну що ж! «Цыпленок также хочет жить».

Та ми розбалакались про курятка, а забули, що залишились ще «Кури на ганку!», як каже стурбований своїм умом поет!

Якось останніми часами належить до доброго тону не згадувати УСРП *. Що її легковажити не слід, це ка­жуть бойові міни усерепівських послів, поміщених в