Unknown

«З усіх щілин видобувається задуха, повзе до нас і ломить пашу психіку: в кінотеатрах, на фільмах бачимо глум або зогиджування, так рідко трапиться тепер по­бачити «Happyend» ¹ — цей щасливий поцілунок, яким кінчать свої несамовиті пригоди (десятки розбитих авт, п’ять куль в грудях і дві залізничні катастрофи, не числячи трупів і пожеж) пара ідеальних любчиків...»

Дійсно, це таке зворушливе і так зворушливо напи­сане, що мимохіть мусимо співчувати з нещасливим критиком, який навіть на фільмі не переживає «щасли­вого поцілунку» і не має нагоди навіть на екрані бачи­ти кулі в животі, трупи і пожежі. Що зробиш, пане Нигрицький, виходить — усі чорти беруть уже стару солідну культуру, а на вашу душевну муку є рада: роз­бийте голову Боднаровичеві, Боднарович хай всадить вам п’ять куль у живіт, опісля обидва підпаліть редакцію «Нового часу», а тоді закінчіть цілу історію щасливим поцілунком «ідеальних любчиків». Це буде найкращий «Happyend», бо й так, бігме, не вартує вам жити. Це буде принаймні творче «потрясения в житті нації», що про нього так розумно пише «Український голос» *, ч. 4, 1931, у статті п[ід] заголовком]: «За партію сильних людей — Баль медиків»:

«Бувають в житті націй потрясения, спричинювані внутрішніми або зовнішніми товчками, закритими або явними вулканічними процесами, що їх джерело нахо­диться внутрі або зовні духового організму даної нації, або теж одночасно і тут, і там. У всіх випадках ці потря­сения викликають зміни духово-психічного обличчя, а навіть духового, так би мовити, краєвиду даної нації».