Хоч як жалкуємо, що дотепний доктор не хоче, наприклад, 25 буків, та великих претензій до нього не можемо мати, бо вже раніше, на стор. 243—244 він нас запевняє, що будучим чинником є алогічне розумування. Та щоби це все не було для нас надто ясне, кілька сторінок далі (249) «алогічна креатура» ставить нам за приклад іншу креатуру — Шайдемена (може, Шейдемана
«Чи прислухався Шайдемен до реву юрби за вікном, збитої з пантелику комуністичними баламутами? Ні, він слухав голосу свого розуму...»
А може... Може, пан доктор на головку хорі. Це більше ніж правдоподібно, хоч про це ми від нього не довідуємося. бо:
«Героїчні душі» так низько цінять опінію, успіх і доїття, що не хочуть тішити нікого благанням або об’явами болю...
Інакше це був — «Schmerz der Kreatur» 1
Цей «шмерц» був, на думку героїчного доктора, ще до недавнього часу виключно властивістю «російської душі», що своїми гнилими міазмами затруювали шляхетну жовто-блакитну расу. Тепер у 3 числі вже не те, тепер навпаки (так, так, Миколо Хвильовий *).
«Великі народи мають сей гумор... Я пережив часи першої революції в Росії... Я бачив вулиці Петербурга в січні 1905 по знанім гапонівськім поході під Зимовий палац, що скінчився масакрою9 10... І ніколи не виходило стільки сатиричних журналів, як тоді...»
І, мабуть, тому, що в українців навпаки, д-р Донцов з гумором редагує свій журнал, бо «Das ist ein Schmerz der Kreatur!», «добрий гумор і веселість є прикметою героїзму»
А «велика воля не знижується до того, щоб робити щось поважно, все мусить бути веселе, мов спів канарка»
...Тірлі. Тірлі...
Стільки цікавого й веселого з жовто-блакитного світу. Галущинський далі припадає пилюкою в «Просвіті», К. Коберський далі плаче над злиднями села («гроша ані на лік, тому — складайте гроші»), а в Євгена Мала- нюка «скрегочуть зуби» і «набряклий м’язень не тремтить». Сам він попиває винце й терпеливо чекає «страшного знаку» від хлібодавців своїх, союзників вірних.
ДІСТАНУТЬ