Unknown

Та що в цьому випадку бром на заспокоєння нервів не поможе, чорна братія жовто-блакитної масті почала «ділати скоро й рішуче». Поплила чорна кава в кабіне­тах шефів і підшефів дефензиви або словами «Діла» (з 17.III ц[ього] р[оку]): відбулася (й ще відбувається) ціла низка «звичайних і самозрозумілих інтервенцій... в стисло означених справах тяжкого біжучого національ­ного життя». Ця «звичайна і зовсім нетаємнича акція» все ж таки ще не продерлася як слід крізь грубезні мури дефензив, та це зовсім зрозуміле, бо «ці справи такі складні, такі ніжні й делікатні...» («Діло» з 15 березня ц[ього] р[оку]).

Як побачимо далі, «батьки нації» давно вже не спали й готовили паству свою до святого діла. Нещодавно Ан­дрій Шептицький, п’яний (від успіхів на провінції між попадянками й попадями), звернув ласкаву свою увагу на Львів і дав цілу серію урочистих бенефісів, які закін­чив у храмі на Коперніка, офірувавши кілька вечорів «квітові нації», особливо його жіночій частині. Мабуть під впливом цих рекомендацій вищезгаданий квіт скликав т[ак] зв[ану] II крайову студентську конференцію і на ній вирішив, що «II крайову студентську] конференцію можна вважати переломовою: після неї укр[аїнське] студент­ство перестає бути професійним, становим чи класовим, а заявляє себе частиною суспільності...» («Неділя» з 29 бе­резня 1931). Опісля, як подає преса, відбулися вечор­ниці, а що Андрія не було, післали до нього делегатів

(-ок) (з поклоном). Що було далі, не знаємо, та знаємо зате, що буде — гороїжтеся або ні— дістанете, па­ли й панове, буків!

А тобою, Миколо, «елементе небезпечний», привіт нашому фронтові передаємо. Як вірний жовнір револю­ції] йому відрапортуй, що й без тебе — вони дістануть буків!

 

 

ПРО РЕЧІ Й ПОДІЇ НЕБУДЕННІ

БіісЬ пагосіи БгуЬіф га півко

Зірісіуткі *.

Галас зчиняти вранці невільно.

(1. Круги).

Дрижіть, потомки найкращих синів двох братніх на­родів! Ваші батьки і діди переживають ганебні часи, і якщо трапиться, одної днини їх чорт забере,— не бачити вам, потомкам, ні жовто-блакитного, ні біло-червоного світів! А це ж така краса! Погляньте хоч би на один! Розкинувся від моря до Карпат, розсівся не на своїй, а своїй землі, вперезався горами монопольськи, сперся об піраміду поліцаїв і марить...*