Unknown

Коли пан презес виговорився і гордим рухом застіб- нув гудзика на пупі, вікнівці сказали ось що менше-біль- ше: «Писатимемо, панове, далі для робітників і селян, із ними й по-їхньому. Писатимемо доти, доки вони одної гарної днини не пішлють вас, панове, разом з вашими опікунами на зелену пашу. Тоді наша література, позбав­лена теперішніх «опікунів», розцвіте так буйно, як ніко­ли. А щодо вас, панове, то, безперечно, волітимемо масово продукувати расову худобу, як расових поетів вашого калібру!» Тоді, як пише в «Новій зорі» Назарук *, «стало вмить дуже гаряче», і шановна публіка як попарена схопилась на ноги. Збентеження за такого непошанівку її прелегента, а вкінці й самого касина, не мало меж, а мабуть, найбільшим обуренням палали «Нові шляхи», які майже в комплекті (в трійку) прибули на відчит. Оті джентльмени, щоправда, заховувались увесь час чемно і пристойно, і навіть коли голова зібрання запропонував голові новошляхівського роду * взяти участь у дискусії, він з чемною посмішкою випханого крокодила відмовився, бо ж, мовляв, усе, що треба було, сказав уже прелегент. Одним словом, «галас зчиняти вранці невільно», хоч би це було й ввечері.

Та це ще не кінець. Нещодавно прийшов до редакції «Вікон» писаний на машинці лист з підписами трьох па­нів з-під темної політичної зірки: Н. Лазаркевича, Степа­на Волинця і Степана ж Рудика. Ці джентльмени став­лять грізні заміти, які мають ультимативний характер. Перш усього стверджують, що факт є фактом, а опісля зловісно запитують, чи редакція солідаризується з фактом і поведінкою Тудора * і Галана на фашистському збіго­виську, бо вони (Н. і два Степани) є обурені з факту і поведінки «творців», «що ще недавно поклонялися воле- народівщині» (ах ви, сволото брехлива!). Для підкреслен­ня усієї ваги свого ультиматуму Н. і два Степани зада- тували листа 1 травня, мовляв, вони теж не останні і якщо до того, то вони теж, гм, теє...

А ми вам, голубоньки (Н. і два Степани), відповімо, що якщо до чого, то й вам дамо по... гм, теє, і тоді, як і тепер, не зворушать нас ваші листи на машинці, хоч би катзна-скільки в них було брехні, шантажу і провокації. Крайня пора вам, джентльмени, писати вже аноніми, бо ваші імена менше значать уже, як порожнє місце.