Unknown

А був під цю пору в Патагонії розбишака грізний — дон Хозе Навісний *. До нього звернулися багатії та вра­дили йому владу віддати, бо до цього його вдача пайкра- ще надавалася. Дон Хозе владу прийняв і одної днини оголосив себе героєм. Багатії відітхнули на часочок, а дон Хозе Навісний обзавівся легіонами жандармів, году­вав їх, зодягав, озброїв їх кулеметами, шоломами, баг­нетами, і все це за кервавицю рабів пещасних, білих та рум’яношкірих.

І      здавалось, могли спокійно спати багатії під темно- блакитним небом Батагонії. Павою походжав вусатий дон Хозе, і хоч, коли доводилось йому виїжджати з своєї палати, він з остраху клався на дно карети,— його славили як героя, і його сорокаті портрети висіли трохи не в кож­ній судовій залі чи шинку. Одним словом, слава його гри­міла по всій Батагонії, і з гордощів надувався гірше за жабу, хоч з огляду на вік лікарі й не радили йому надто вже надуватись. Коли доводилось йому промовляти або писати щось, він плів зовсім непристойні теревені; проте кожне слово його друкували й продавали як нове Єван­геліє щасливої Батагонії, що в ній тричі в рік дозрівали пишні ананаси. Сміялись покрадьки багатії з остервені- лого дідугана, та мовчали і були вдоволені. Дон Хозе доб­ре все-таки робив свою роботу, і річками плила непокір­них кров.

Та ось у 70-х роках вдруге захиталась під багатіями земля, і то так, що стриму цьому не було. Уся їхня гра- бівницька господарка почала йти шкереберть, і поволі заглядала в очі неминуча смерть. Багатії не садили вже ананасових дерев і веліли попам молитись, щоб найбільше раз один у році дозрівали в Батагонії ана­наси.

А тим часом пухли без заробітку-праці голодні міль­йони. Грілись на південному сонці багатії, ллялася під кулями жандармів кров рабів, а ананаси, як навмисне, Ще краще розцвітали й дозрівали.

Це підходила вже дванадцята година Батагонії, дона Хозе Навісного, його опікунів і посіпаків.

А рум’яношкірі й білі раби гинули сьогодні тисячами, завтра ставали десятками тисяч на місці тих, що впали.

Це був великий рік Батагонії — 1871 рік.