Unknown

виникають виключно з подібності історичних тем та при­йнятих у старій драматургії штампів (постать довіреного лікаря). Те, що жінки героїв обох драм — Шарлотти та що я «ослабив її (Шарлотти з «Дон-Кіхота») маєстат княгині... не даючи їй навіть дитини», може обурювати лишень Івана Крушельницького, для якого, до речі, На­полеон 1804 року є зразковим і щирим республіканцем.

А втім, відповідати пасквілянтові книжкою не буду, бо, як член «Горна», не маю на те потреби, ні часу, пі грошей... Хочу тільки впевнити нещасного автора і його інспіраторів, що й надалі, як і досі, сповнятиму свій кла­совий обов’язок і нещадно поборюватиму явний і прихо­ваний фашизм, хоч як би це обурювало безнадійних гра­фоманів у роді Крушельницького. А найкращим доказом на те, що мені ходить про мої чисті руки, хай буде це, що не покористуюся супроти «ревелятора» ¹⁹ єдиним пере­конливим для нього й його найближчого оточення аргу­ментом.

БОЖЕСЬКІ ГЕРЦІ...

В останніх місяцях криза допекла до того, що дехто з публіки тратить голову. Найгірше те, що оцій публіці доволі важко доглупатися її причин. Правда, є й такі, що доходять до цікавих висновків у тій матерії; напри­клад, як говорять, один емеритований ²⁰ прокуратор (нее- меритовані не мають тепер часу газет читати), доводив в од­ній львівській пивній уже при третій склянці, що було б усе гаразд, коли б не те, що більшовики увесь світ під­купили, а присутній (емеритований) комісар пол[іції] до­дав, що він навіть знає прізвища й адреси цих більшови­ків і що охоплення справників є питанням найближчих годин. Сивенький патер, що сидів побіч, з усією рішучіс­тю ствердив, що все лихо в тому, що люди до церкви не ходять, і, не чекаючи на гадку свого сусіди, ветерана з 1920 р., негайно заснув. Тоді господар підійшов та по­просив не говорити про політику, бо його підприємство на це не має концесії, і гості мовчки уже замовили чет­верту склянку пива.