Unknown

Є чого сьогодні плакати патріотичному громадянинові. Ось хоч би п’ятирічка, яка до решти затруюс його згусті­лу кров. Кілька ще місяців тому назад міг собі М. Дань­ко писати в «Ділі»: «Великий «соціалістичний» експери­мент, на який недавно ще дивилась з побожністю деяка частина західноєвропейської демократії, кінчиться ганеб­ним крахом». Минуло кілька місяців, і на «експеримент» почали з побожністю дивитися найбільш навіть побожні громадяни. Як довідуємося з «Нової зорі» *, ч. 23, 1931 р., німецький єзуїт патер Фрідріх Мукерман вважає, що «план п’ятирічки має в собі щось безмірно великого, про­сто демонічного (Свят, свят, свят!). А тому «демонічно­го», що «він хоче заосмотрити 160 мільйонів людей». На думку побожного патера, п’ятирічка вдасться, якщо втримається Сталін, та що Сталін таки втримається, отже, й п’ятирічка вдасться. Ще не все. Тому, що «чим колись був для нас Христос, тим тепер став Ленін» (амінь!), то «ми в Європі мусимо рахуватися з часовою по- бідою большевизму» (подай господи!). Думаємо, що цьо­го доволі, тим більше, що «Нова зоря» підкреслює від се­бе, що «о. Мукерман — се чоловік великого ума». І, ма­буть, тому, що пан Донцов не має підстав цього ж про свій ум сказати, валяє далі Донцова і з нечуваним «само- запертям» «не признає».

Одним словом, на схід від Шепетівки для витриманого патріота нема нічого, тільки медведі й воші, особливо ці останні, й то незважаючи на те, що цілі ватаги дон- цових давно вже накивали п’ятами на захід від Ше­петівки...

«Не признає» нічого й «Діло», та його треба виправда­ти тим тягарем історичних завдань, що впав на його пле-

чі останніми часами. Як загальновідомо, «найкращі сини народу» прийшли до переконання, що два рази дає той, хто зараз дає, й постановили за вагон яєць і Україну по той бік Дніпра наладнати вкінці братерське співжиття з Пілс..., Славеком і Певним. Забили живіше серця сурду- тової братії. І сняться дивні сни — посади сняться воє­водські, сняться на синіх полях срібні нашивки поліційні. Й дійсно, яке б це розкішне було видовище: поліцай а 1а исгаіпе.

Однострій у нього начеб і польський, і пташка на ньому начеб чужа якась, не українська, і сивуха від нього тхне не своя якась, неукраїнська, а поглянеш у нутро його, а там правдиве море українське в серці, і шаровари, і чуб, і тризуб. Щиро українська була б поліційна мордоч­ка, яка розкішна мордочка!.. Це... це — чудо було б!..