Unknown

Важко зрозуміти? Адже ж б’ють у школах малих Іва­сів по головках, б’ють і вибивають усе те, що зайве гар­матному м’ясу. Є теж і тюрма без грат у вікнах, у сто­крат гірша від звичайної, задушлива, смердюча тюрма. ²³

У БІЛІЙ ГАРЯЧЦІ

Була Паризька комуна, був генерал Галіффе *, і було ЗО 000 розстріляних робітників, їх жінок та дітей. Було повстання боксерів, і були десятки тисяч замучених ци­вілізованою армією китайців. Були ленські розстріли, були масакри ¹ на вулицях міст кол[ишньої] Росії. Були єврейські погроми, і гинули тисячі нуждарів, що їх оди­нокою виною було те, що вони євреї. Була війна, і на га­лицькій землі повисли на цісарських шибеницях 20 тисяч селян, а в Вірменії зарізали поверх 300 тисяч вірменських злидарів. Були одчайні повстання гноблених в Індії, Арабії, Сірії й Марокко, і десятками тисяч гинули селя­ни під бомбами носіїв «культури окциденту». Був 1918 рік, 1922-й і 1930-й, та був у Болгарії 1923 рік і ЗО 000 селян­ських трупів, й, мабуть, досить. В ім’я чого? В ім’я екс­плуатації ненажерливим капіталом «своїх» робітників, в ім’я загарбання нових теренів нещадного визиску, в ім’я згноблення найменшого спротиву нещадно утисканої й визискуваної більшості.

Звичайно, меншість — панівна буржуазія — не буде собі з цього приводу псувати нервів. Це ж дрібниці, про які не варто й не треба згадувати, і ви про них ні зі шкільних читанок, ні з творів літературних зірок буржу­азії не довідаєтеся. Це не було лайдацтво, це не був на­віть білий терор, це було лише звичайне собі «втихомирен­ня непатріотичних чи диких ворохобників...».

Був 1917 рік, і був Жовтень. Експлуатована більшість відібрала владу у експлуатуючої меншості. Та буржуазія затримала ще міцну економічну базу, і це дало їй змогу боротися заїло ^{24 25}, вперто й довго, а союзників виплекала

собі у великій частині інтелігенції й дрібної буржуазії. Спротив був одчайний, скажений. Почалося від саботажу петроградських телефоністок, скінчилося на денікінах і Петлюрах. Не було засобу, що ним не користувалася бур­жуазія в боротьбі з владою Рад, і білий терор розшалівся по цілій території кол[ишньої] Росії. Не в силу було їм самим згнобити революцію, покликали чужинецькі армії, й почалася найбільш жорстока й безоглядна боротьба — класова війна. Становище влади Рад ставало усе більше загрозливим, і ясно було, що проти гармат і скорострілів з вилами не підеш. На білий терор могла бути одна лише відповідь — терор червоний.