Unknown

Переможно для пролетаріату скінчилася громадянська війна, й почався мирний процес будівництва соціалізму, що аж ніяк не означав миру, бо хоч розбита й ранена смертельно була буржуазія, вона не здавала останніх по­зицій,— класова війна не знає капітуляції. Союзники теж знайшлися, ними були куркулі, що в колективізації поба­чили свого невблаганного ворога, й та частина інтеліген­ції, що була зрослася душею й тілом зі старим світом грабунку й визиску. Почалися вбивства активних робіт­ників, саботажна й шкідницька робота агентів капіталу. На це, звичайно, треба було також дати відповідь. Міц­не становище влади Рад не вимагало відновлення черво­ного терору, отож було застосовано кару, що, з одного бо­ку, дала б змогу винуватцеві виказати хоч дрібку доброї волі бути корисним суспільству, з другого ж боку, ізо­лювати його на якийсь час і таким чином забезпечити будівництво соціалізму від ворожих рук. В ім’я чого? В ім’я остаточної перемоги визискуваних над визиску­вачами, в ім’я здійснення стремлінь трудящої більшос­ті — безкласового ладу, золотої ери людства.

Що на це буржуазія разом з її агентами? Уже чотир­надцять років триває невідома в історії людства нагінка,- Що не знає ніяких меж, як не знає їх зненависть бур­жуазії до Країни Рад. Теревені про жахіття «червоного терору» чотирнадцять уже років не вгавають на хвилину, і в них найбільш безсоромна брехня переліцитовується ³ буйною уявою першого кращого чорносотенного писаки. А тут для «Червоної калини» завдання першої ваги.