Unknown

Бувають часи, коли воєводське місто перероджується. Забагнеться приїхати президентові або міністрові якому, тоді оживе на день-два обиватель, задзвонять по урядах телефони і розбіжаться по місту темно-блакитні пани з блискучими портфелями під пахвою, вістку-наказа по­несуть. Встанете ранком і не пізнаєте міста... Доми всі й хатки як Луцьк широкий і довгий, в один вимазані колір, кожна хата в колір білий і червоний, в доказ бла­гонадійності обивательської, в доказ вірності воєводського міста. Приходить «вимріяний предками» день, обива­тель (без різниці національності) одягає чистеньку білиз­ну, купує новий комірець, наліплює на вікно орлів кри­латих і йде будувати на кожному перехресті ворота тріумфальні. Потім стає в шпалір \ дістане в живіт стуса­на від темно-блакитного пана, зігне в три погибелі спину і кричить пропитим голосом, хто — «Нєх жиє!», хто — «Хай живе!», хто — «Слава!» За день-два кінчиться свя­то, сохнуть, радіють і сиплються зі стін патріотичні ко­льори, вертає обиватель до свого корита. І пливуть дні, наче божеський сон, пливуть каламутною рікою тихі дні в Луцьку, воєводському місті.

* * *

Нам довелося побувати в ньому рік один. Довелося бачити тихі літні вечори над Стиром, довелося бачити, як осінніми днями молочного хмарою плентається по вулицях їдка, тухла мряка. За рік один довелося поба­чити стільки гидкого і смішного в гидоті, стільки малих, підлих і затурканих душ, стільки панського і лакейсько­го хамства, що, даруйте, не можемо мовчати, не можемо тим паче, що недалекий був і буде час, коли в боротьбі з ними слова заміняться в залізо. Ви пізнаєте їх усюди, пізнаєте завжди, вони зараз між вами в сурдутах, рясах, рсверендах, а пізнаєте їх по очах, бо в очах у них і світ заблощичений, і гордощі лакейські, і жах безугавний перед бурею днів, що грядуть. Отож заспіваймо й про них, згадаймо і світ заблощичений. ²⁶

Якщо побачите на вулиці високого (з животиком) пана, з очима, що звикли наказувати, і якщо побачите, що цей пан перед поліцаєм перший здіймає «габіка» \— знайте, це їхній туз, колишній туз міністра, теперішня магістратська риба, особистий і щирий приятель симпа­тичного м’якоокого пана, якого поліцай перший вже здо­ровить.