Натішиться півник впливом своїх впливів досхочу, насуне капелюха на очі, товстим пальцем стріпне з вуха блощицю, засуне ручку глибоко у кишеню, переведе дзигарі життєдайні й тріумфальною ходою до високопоставленого пана-нриятеля почимчикує кавуні чорної напитися, в балачці дружній душу свою, плітками протухлу, доносами свіжими розрадувати.
Якщо побачите коли, що м’якоокий пан їде з візитою, не вдягаючи чистого ковнірця, будьте переконані, що він переїде
моста на гнилючці, здорово пчихне при цьому й за- братською каплицею затримається, де третій уже «соратник» славного минулого йому повним пошани, пропитим басом у воротах «на здоров’я!» проспіває.Протоієрей поведе тоді симпатичного
Наполеончика у свої хороми, і його, повні внутрішнього вогню (96%) 28 29, наче ніколи не миті очі зворушаться, заметушаться сірими тарганами, щоб застигнути на мить у гордощах і блаженстві неземному. Коли введе свого гостя високого в їдальню, де ціле товариство наче скам’яніло у вижиданні, щастя його пучнявіє в печінці до краю і стрибає в горло, слова зайвого промовити не дасть. А воєвода тим часом зморщить непомітно свій шляхетний профіль, поклониться, посміхнеться і посмішкою всіх присутніх, неначе божою ласкою, осяє. Тоді підуть тости й привітання, закрекче «Хай живе», і симпатичний пан світлих надій повну промову проголосить.Заслужений господар тим часом десятком чарок заверне щастя в печінку, встане, захитається, сльозу на качачого носа спустить, й про братерство згадає, про герой- чиків з-під Крутів *, що за нас і за вас, як архангели, сра- жалися. За годину-дві м’якоокий пан пригадає собі, що Наполеон уже після
полонеза покидав бали, та під стоголосе п’яне «Хай живе!» по-братерськи прощається з протоієреєм. А протоієрей до воріт підведе, в повозку власноручно посадить, коняку пестливо у клуба щипне і: «Хороша штучка», солоденько промовить. Тут уже рушить повозка, грязюкою бризне в нап’ялені протоієрейські груди, а симпатичний пан гикне, стріпне блощицю з рукава та в належній віддалі, оглядаючись, глибоко соковито сплюне.* * *