Unknown

Він голова або підголовок сливе всіх щиро українських товариств, він всюди ставить своє, помащене версаль- ською усмішкою, слівце, і це слівце буде важке та остан­нє. У всі державні паради, на всіх офіціальних привітан­нях і прощаннях зараз же за карком м’якоокаго пана побачите його посивілу у вірній службі голову. У нього завжди погідне і вдоволене обличчя, і коли зустрінетеся з ним, він перш за все обов'язково нро здоров'ячко спи­тає та при тім щиро, по-сердечзаому руку стисне. Якщо в балачці з вами довідається, що ви інших дещо від нього переконань, він рідко буде вам суперечити, здебільшого навіть рацію признає, а на прощання ще щиріше стисне вам руку, і ще сердечніше посміхнуться до вас його бань­каті, наче випрані очі. Та зате, якщо ви займаєте держав­ну чи напівдержавну посаду, ви найпізніше за місяць по щирій балачці опинитеся без хліба, а якщо не маєте громадянства, то й за кордонами Польщі. Перед його оком прем’єра нічого не сховається, він живий збірник усіх пліток, інтриг та доносів. Величавий, неймовірний, стоухий прем’єр!

М’якоокий, симпатичний пан має звичайно геніально запрасовані штани та не менш геніально обдумані полі­тичні концепції. Це останнє стане особливо зрозумілим, ко­ли взяти під увагу, що м’якоокий пан має незвичайно щасливу руку у виборі приятелів-дорадників. А без тих ос­танніх і Наполеон теж, як відомо, не міг обійтись. Мав На­полеон, окрім Талейрана *, свого Фуше *, має й симпатич­ний пан свого, хоч сфушерованого, Фуше, невеличкого пів­ника, з животиком, на перший погляд раси якнайбільше вульгарної. Сидить собі набундючений півник у невеличко­му заблощиченому курнику і за гроші геніально запрасова­ного пана раз на тиждень щиро українську газетку вири- ²⁷

_ґуе. Мало. М’якоокий пан щирому приятелеві для добра народу українського банк заснував, і ходить собі півник _в теплий літній день по вуличці, капелюх у нього на пра- _ве вухо, блощиця на ліве, палочка в нього верть-верть, ЛСИ'ВОТИК у нього плиг-плиг, і йде лише по осяяних сонцем вулицях, не йде, а полонеза танцює. Попадається на до­розі блоха, яка марненька, безпаспортна — негромадян- ська, милий сонячний півник гусаком розкішним загегоче: «А ти, сякий-такий елементе вивротовий \ вісім днів уже, як у «Рідну хату» * не являєшся...» («Рідна хата» — захи­сний клуб трьох вищезгаданих панів на ковбасу і котле­ти). І дрижить промоченою куркою сякий-такий еле­мент перед сфушерованим півником, бо в півника прия­тель — сам пан м’якоокий, бо в півника всюди впливи, впливи, впливи.